Чому так не хочеться дорослішати?..

Бердт В. Мій друг Юрко Циркуль та інші. Л.: Вид-во Старого Лева, 2010. 269 с.

Бічуя Н. Шпага Славка Беркути. Л.: Вид-во Старого Лева, 2010. 174 с.

 

Скажи мені, про що ти зараз думаєш? Не взагалі, а зараз?

Щоб діти ніколи не ставали дорослими, відповів Циркуль («Мій друг Юрко Циркуль та інші»).

 

«Мій рюкзак пахне осінню: поверх книжок та зошитів мама поклала три великі червонобокі яблука» цими словами починається один із розділів книги Валентина Бердта «Мій друг Юрко Циркуль та інші». Читаєш і мимоволі відчуваєш важкість шкільного рюкзака за спиною, згадуєш тонкий аромат таких-от духмяних яблук, бачиш ранкову дорогу до школи, якої ходив щодня, якою б не була погода. Отак ідеш собі й міркуєш що буде сьогодні у школі? Чи викличуть відповідати, чи зверне на тебе увагу отой чорнявий Сашко із 7-В, чи помиришся із кращою подругою?.. Чому так важко бути підлітком і в той же час так не хочеться дорослішати?

На ці питання, мабуть, ніхто не здатен відповісти. Та в книгах Ніни Бічуї та Валентина Бердта життя підлітків описується так реалістично та навіть буденно, що часом здається, що всі герої це твої добрі знайомі та однокласники. Незважаючи на те, що ці книги були написані у різний час, вони торкаються тих самих, одвічних проблем першого кохання, випробування дружби на міцність, стосунків із батьками, нестачі грошей на речі, які так хочеться мати…

Головні персонажі книг Славко Беркута та Вадим Журбін багато в чому схожі: вони серйозні, відповідальні хлопці, та водночас можуть легко утнути якусь штукенцію, наприклад, кинути пакет з водою однокласниці на голову, а поцілити у вчительку (саме це й трапилося з Вадимом). Та в цілому вони досить чемні й доброзичливі хлопчаки, і, звісно, це головне.

Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!

Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…

Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі і дівчата, і хлопці. Усі вони різні належать до різних прошарків суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.

«Чому всі батьки так швидко забувають, як вони самі були дітьми?» ставить риторичне запитання Юрко Циркуль. Хтозна. Можливо, тому, що й самі почувалися так, коли були підлітками… Тож ці книги варто читати не лише дітям, але й батькам, бо, може, саме в них вони знайдуть відповіді на дуже важливі питання.

 

Віра Наливана