Сьогодні, у Всесвітній день книжки премію «Дебют року» отримав Антон Кушнір з книжкою «Urban Strike»

Кушнір. А. Urban Strike. – К. : Нора-Друк, 2011. – 272 с.

Обирати найкращого з дебютантів у наш час – справа проста, бо новачків по пальцях рахуємо. Щоправда, для того, аби почати відлік на пальцях, доводиться попрацювати – поки знайдеш хоч одного дебютанта, упрієш. Не хочуть ризикувати українські видавці, вкладаючи в молодих – що поробиш, криза.

Антон Кушнір вразив темою – життєпис міської неформальної, але дуже активної молоді, схильної до інформаційного тероризму. Флеш-моби, акції протесту, які межують з бешкетом, екстремальні розваги, бійки з ОМОНом. Усе це можна було б назвати сумнівними розвагами, якби за екстравагантною поведінкою не стояла ідеологія – ідеологія свободи людини у місті, серед інших людей, серед бар’єрів, турнікетів, стоянок, рекламних банерів тощо.

Історія головного героя, який потрапив у інтернет-мережу борців за свободу людини в місті, має усі складові цікавого життя – і карколомні, проте цілком реальні пригоди, і ліричні стосунки з домішкою таємниці, і філософські міркування. А головне – автору не зраджує почуття міри у вигадках та почуття стилю у описі. Погодьтеся, що такі чесноти нечасто зустрінеш у дебютантів.

Десь на середині книжки ловиш себе на думці, що ти опинився в іншому світі – і справді, місто, яким його малює Кушнір, складається виключно з метро, бетону, вогнів, стін, руїн, офісів. У поле зору героя і читача не потрапляють ані парки, ані дерева, та й Дніпро пробивається тільки коли персонажі лізуть на міст, аби хапнути адреналіну. Люди, які тут живуть, розмовляють між собою специфічним сленгом, – і усі це дозволяє автору глибоко занурити читача у атмосферу роману, так що відірвавшись від сторінок з подивом помічаєш, що навкруги співають пташки, ростуть дерева і небо над головою жене собі хмарки.

Особливо оцінюєш майстерність автора у створенні середовища в кінці, коли він робить раптовий стрибок у іншу реальність – реальність тіток в халатах, які виглядають у вічко дверей. Тут і лексика, і акценти стають геть іншими, і ти ще раз дивуєшся, звідки у молодого письменника таке відчуття стилю.

Власне, усі ці риси і спричинили рішення редакції «Друга Читача» про відзначення Антона Кушніра премією «Дебют року»

Премія символічна і включає скарбничку для гонорарів з початковим капіталом у іноземній валюті, а також пляшку вина 2011 року врожаю, яку автор має відкоркувати у найвеличніший момент свого подальшого життя – наприклад, при отриманні Нобелівської премії.

Нагадаю, що раніше лауреатами «Дебюту року» ставали найтиражніша письменниця України Люко Дашвар, надія історичної прози Юрій Камаєв, Дара Корній, яку називають «українською Стефані Майєр».

Гадаю, Антон Кушнір має всі шанси продовжити цей список і своїми успіхами підтвердити прозорливість «Друга Читача» та престиж «Дебюту року»..

Олекса Вертипорох

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».

 

  • Книга справді цікава і варта уваги – з задоволенням почитаю наступні твори Антона Кушніра, однак я не став би так романтизувати головних героїв роману. На мою думку, ця книга зображує ту частину урбаністичної молоді, що не вписується в рамки троєщинської гопоти чи дарницьких наркоманів, але й не дотягує до рівня справжніх класичних борців з системою Чіпки Вареника чи Миколи Джері. Обміліли щось дуже теперішні “революціонери”. Вони радше схожі на шукачів адреналіну під ніби-то благородними гаслами протесту, але протести ті якісь ялові та інфантильні. Тому їхня “боротьба з системою” насправді є боротьбою з вільним і робочим часом та власною незатребуваністю.

  • Наталя Марченко

    А ще в цей день ВПЕРШЕ в ІСТОРІЇ УКРАЇНИ була вручена іменна премія для письменників та ілюстраторів, які пишуть для дітей – заснована Володимиром Рутківським премія “Джури”, яку отримав чудовий художник Максим Паленко 🙂
    Сподіваюся “Друг читача” хоча б із запізненням “помітить” цю подію, адже “Зелений Пес” першим видрукував “Сині Води” Володимира Григоровича, а брати Капранови частенько ділять сцену з Паленком :))))