Філософський коктейль від Коельйо

Пауло Коельйо. Рукопис, знайдений в Аккрі. –  Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 240 с.

.

Коли говорять про Пауло Коельйо, відразу на згадку спадають «Алхімік», «Одинадцять хвилин», «Вероніка вирішує померти». Можливо, ще «Заїр» чи «Відьма з Портабелло»… Решта творів з часом «затерлися», злилися у роздуми про «вічне» й канули у підсвідомість.

 

Поява нової книги «Рукопис, знайдений в Аккрі» заінтригувала: раптом це новий «Алхімік» чи, краще, «Одинадцять хвилин»… До того ж видавці не полінувалися наголосити: український переклад зроблено одним із перших у світі. Справжня послуга українським прихильникам творчості Коельйо!

.

Тут варто відразу зазначити: переклад, який зробив з португальської Віктор Шовкун, хороший. Книга має достойний вигляд – тверда обкладинка, якісний папір… Проте сам текст не зачепив. І річ не в тім, що немає жодного бажання фанатіти від Коельйо. Але про все по черзі…

 

Спершу щодо сюжету. Історія відбувається у 1099 році, коли хрестоносці мали захопити Єрусалим. Поразка неминуча. Пророк Копта збирає на майдані населення – різного віку, статі, віросповідання і розповідає… як треба жити. Сюжет твору, як то кажуть, простіше не буває: присутні ставлять пророкові запитання, а той відповідає. Закінчується книга короткими розповідями-притчами трьох священнослужителів – рабина, імама та християнського священика. Філософські роздуми грека Копти про поразку й переможених, життя і майбутнє, любов і красу, дружбу, тривогу тощо – це фактично канва твору. Роздуми ці подекуди цікаві й, безперечно, будуть імпонувати любителям поміркувати про високе й не зовсім. Проте після прочитання книги в голові практично нічого не лишається… Хіба що ви – любитель виписування афоризмів.

 

Із жанром «Рукопису…» чорт ноги зломить. Твір скидається на філософську повість, проте невмируща Вікіпедія називає його… історичним романом. На роман ця річ явно не тягне. Бо «складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів» – це точно не про цей текст. Що ж до його «історичності», вона полягає в тому, що дія, як вже зазначалося, відбувається в 1099 році, перед нападом хрестоносців на Єрусалим. Ні відомих історичних осіб, ні відтворення певної історичної епохи, її моралі чи звичаїв читач тут не знайде… Філологи можуть сперечатися, тому думка щодо жанрової специфіки нехай залишиться суто суб’єктивною компонентою цієї рецензії.

 

Наостанок хочеться нагадати, що Пауло Коельйо – відомий бразильський письменник, чиї твори перекладені 52-ма мовами світу. Автор багатьох бестселерів, нагороджений літературними преміями та відзнаками. І хоча «Рукопис, знайдений в Аккрі» навряд чи можна назвати його кращим твором, ця книга поповнить бібліотеку прихильників творчості письменника.

 

Кому може сподобатися: якщо вам імпонує «Книга воїна світла» Коельйо, ви полюбляєте «безсюжетну» прозу про вічне й земне, «Рукопис…» вам підійде. Його можна читати на ніч по кілька сторінок і засинати, міркуючи, що означає в житті плотська любов.

 

Навряд чи варто читати твір тим, хто любить яскраву гостросюжетну прозу або давно пережив «епоху» філософських роздумів і вічних запитань.

Ліна Сайкевич

Придбати цю книгу в інтернет-магазині «ВСІ КНИГИ».