Уся правда про хіпстерів

*Андрій Голубєв. Артхаус: Not to be hip (майже безідейний роман). – К : Гамазин, 2013. – 284 с.

 

Радуйся, Житомире! 23-річний місцевий студент Андрій Голубєв написав інтелектуальний молодіжний міський роман «Артхаус: Not to be hip» та зумів видати його у відомому видавництві пристойним накладом. Не будемо називати А. Голубєва майбутнім Любком Дерешем, але факт сам по собі для Житомира визначний і, звісно, рідне місто це ніколи не усвідомить.

 

Цей роман не тільки написаний у цьому місті, він – про Житомир. У творі чітко означені житомирські локації – пішохідний міст, парк, кінотеатр «Україна», арт-кафе «Кавоманія», автовокзал, площа. Разом із тим ці точки можна легко накласти на будь-яке місто України, й цей роман уже буде про нього.

 

Не бійся заглядати у словник…

Розпочнемо з міні-тезауруса: «артхаус» – кінопрокатна галузь, у яку потрапляють фільми, які не розраховані на широку аудиторію, вони демонструються в спеціалізованих, так  званих «артхаузних» кінотеатрах; «not to be hip» (з англ. – не бути в темі), словосполучення «to be hip», тобто «бути в темі» є своєрідним девізом субкультури хіпстерів, яка зародилася в США в середині 20-го століття, її представниками були шанувальники джазової музики, нині цим терміном позначають матеріально забезпечену молодь 15-23 років, яка захоплюється альтернативною музикою, сучасними мистецтвом та літературою, разом із тим їй закидають поверхневість та споживацтво, штучність аж до пластику замість людяності.

 

Бути чи не бути в темі?

Головний герой роману Сашко з прізвиськом Кід (з англ. kid – дитина, малий) своєю метою ставить довести, що він – не хіпстер, хоча, на перший, погляд, він саме такий: одягається в обтислі джинси-«скіни» та футболки із принтом; слухає нестандартні музичні композиції («Белинда Наизусть»), захоплюється велотрюками; читає інтелектуальну езотеричну літературу (Пауло Коельо), віддає належне відомим логотипам та маркам («bmx», «BMW-X5»), його батьки – заможні, тож може віднести себе до «золотої молоді», хоча б в контексті провінційного Житомира; навчається творчій професії в Житомирському коледжі культури і мистецтв, має хист до малювання; він – активний користувач соціальних мереж, хоч і усвідомлює, що вони – це тільки марна трата часу; не курить, не вживає алкоголь, хоча не відмовиться від трави; нарешті, любить каву (відвідує відому в Житомирі серед молоді та митців «Кавоманію»), а ще – енергетики.

 

Якщо він – не хіпстер, тоді хто? Це запитання ставить головного героя в тупик. Невже він – не унікальний зі своїми обдаруваннями, врешті-решт здатністю мислити? Виявляється, саме мислення і є тим, що відрізняє його від хіпстера, взагалі, всього, що несе на собі наліт масовості та заганяє в певні чіткі культурні/субкультурні рамки.

 

Те, що, він відчуває, відображає епіграф твору, цитата з творчості філософа, письменника, музиканта Делії Гусман: «За нами лишається свобода вибору – а це і є сутність поняття вільної волі: чи піти одразу без втрат правильним шляхом, чи ступити на нього згодом, з душею, змученою стражданнями» .

 

Світоглядний хрест

Що ж таке правильний шлях? Зрозуміти, який він в уявленні автора не складно – роман наповнений християнськими цінностями, основаних на десяти Божих заповідей: не заздри, не перелюбствуй, не бреши…

 

Сашка можна назвати християнином, хоча він не ходить до церкви й не заявляє про це. Проте він живе в християнському вимірі, залишається чистим душею попри складні випробування. Саме душа Сашка – коштовний скарб, за який ведеться боротьба між ангелами та демонами. Та й сам головний герой має вибрати, на чиєму він боці.

 

Разом із ним визначаються із місцем у житті й інші герої роману: Кароліна (Сашка), Ліза, Варвара та інші. Це покоління дітей індиго, в деяких представників якого проявляються дивні здібності, з якими самотужки їм справитися складно. У головного героя це – здатність відчувати нематеріальний світ, присутність ангела-охоронця та демонів.

 

Форма й мова

«Артхаус: Not to be hip» – постмодерний роман з характерними рисами: цитатністю, нехтуванням лінійністю оповіді, багатошаровістю, щоденниковістю, повторюваністю. Роман можна сміливо назвати тримовним. Хоча він написаний українською, в ньому спокійно вживаються англійська та російська мова – у вигляді цитат (їх дуже багато – матеріал із «Вікіпедії», вірші, вислови знаменитих і популярних), назв брендів та реплік.

 

Цитатні факти, які подаються у романі – широковідомі, що само по собі не цікаво. Проте інтерес викликає вільне їх трактування самим автором, що дозволяє поглянути на них під іншим кутом.

 

Роман складається з кількох історій: щоденників головного героя, повісті «12n прощань» про підліткове кохання, оповідання «Панк. Історія одного ангела», які можна читати окремо, разом із тим вони пов’язані між собою й складають єдине логічне тло.

 

Увімкніть мозок

Майже безідейний роман виявився навіть дуже ідейним. Головна цінність твору – він примушує думати, дає поштовх замислитися над своїм місцем у житті. Висновок – один: читати, читати всім, особливо підліткам і молоді, «Артхаус: Not to be hip»!

Марія Хімич

 

Придбати книгу Андрія Голубєва «Артхаус: Not to be hip»

 в інтернет-магазині ВсіКниги.