Про щоденник мандрівника

*Мірек Боднар. Пожертва на світло. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2014. – 110 с.

 

«Ці осяяння, смутки, миті щастя, депресії – вони відкладаються в тобі, як річні кільця на дереві…». Саме такими кільцями накладаються емоції та почуття Мірека Боднара на його книгу.

 

«Пожертва на світло» – дивна назва дивної поезії. Дивної по-хорошому. Вірші, по суті, є щоденником мандрівника, який подорожує місцями, містами, порами року, природою, людьми та настроями. Вірші – щораз змінні та різні емоції, які переживає людина. Ця поезія сповнена образами, знайомими та чужими, смаками, гіркими і солодкими, звуками, різкими й мелодійними, запахами, пряними чи не завжди терпимими, дотиками, шорсткими та ніжними…

 

Частина перша: осінь. Розпочинається книга завершенням літа, коли серпнева спека переростає в холодні ночі, а вулиці завалені пожовклим гнилим листям. Смерть – саме це слово рясніє у першій частині збірки. Разом із теплом, з літом відходить і надія, а усе довкола тьмяніє, наповняється горем та стражданням. Але цей критичний песимізм, який вкладений у вірші Боднара, не намагається зіпсувати настрій, а підкидає можливість подумати.

 

Час від часу з’являються вірші на ностальгічно-любовну тематику: зазвичай нещасне кохання, точніше внутрішній монолог закоханого про жаль за минулими стосунками.

 

Частина друга: зима. На фоні снігу та холоду, яскраво сяє промінчик надії та очікування весни. Уособленням цієї надії є рудоволоса жінка, що вливається у той льодяний світ як сонце. Окремим персонажем віршів стає природа: вона живе своїм життям, відчуває світ і відображає це бачення через квіт плодовитих дерев, вітер та шум листя тощо.

 

Частина третя: весна. Тут починається романтика і любов, не даремно ж весна – період початку всього. Щирі історії закоханості, буденного побутового життя, інтимно-еротичні мотиви…  Почуття ніжності чергуються зі спалахами бурних первинних інстинктів на фоні міських вулиць та застарілої бруківки.

 

Частина четверта: літо. І знову пора тепла, свіжих спогадів і шансів для ностальгії. Час для подорожі, час для шалу в компанії. Але і час для самітництва: «бачу, як наближається місто, з якого утік і до якого постійно вертаюсь». Та літо для Мірека Боднара – перший крок осені. І знову все по колу.

 

Ліричний герой Мірека переживає дуже багато різних подій, здається, що його життя – суцільні негаразди, між яким ледь видніється щось-таки хороше. Мабуть у ньому кожен зможе впізнати себе.

 

«ми прийшли щоб показати вам деструкцію і хаос

ми говоримо від імені тих що мовчать

це наша квітка простягнута вам у повній тиші

ми прийшли щоб виламувати двері і розбивати вікна

ми говоримо про біль і страждання

ми говоримо про безнадію

ми прийшли щоб показати вам як виглядає кінець світу»

 

Знаєте, як смакує лимон з цукром? Яскравий солод на початку закінчується терпким присмаком. Така ж і поезія Мірека – різнокольорові емоції, що виникають після прочитання віршів, залишають по собі відчуття незавершеності – їжу для роздумів над своїм життям і такими ж проблемами. А володіння словом і багатство форм та образів підсилює шарм поезії.

Наталя Білецька

Придбати книгу.