Віднесена вітром

*Лілія Черен. Марта: роман. – К.: Дуліби, 2014. – 254 с.

«Виживання жінки в скрутних обставинах» – такий суворий підзаголовок міг би мати цей роман. Головна героїня – не Скарлет О’Хара і не Джейн Ейр, а кравчиня Марта Дерен. Справжнісінька селянка, яка перебралася в Київ до своєї тітки і намагається вижити у цьому місті. А за вікном її маленької оселі виють вітри революції та довгої громадянської війни. Це данність, з якою треба змиритися, пристосуватися до кривавих і безжалісних історичних декорацій, встановлених чиєюсь невидимою рукою.

 

Але загадковий ляльковод попрацював над тим, щоб життя Марти не обмежувалося голодом, війною, монотонною працею і сварками з тіткою Ларисою Василівною. Він невтомно організовує дівчині зустрічі з різними чоловіками. І кожний чоловік, з яким знайомиться Марта, приносить в її життя щось нове, частково змінює її. Та їство головної героїні залишається статичним. Точніше ніяким. Дівчина «приймала життя, скільки себе пам’ятала, таким, яким воно було». Іще важлива інформація: під час зустрічей з одним непманом, фарбувала губи помадою кармінного кольору. Вичерпний психологічний портрет героїні. Однак авторка «Марти» невпинно намагається витягнути свою кравчиню на більш високий рівень. Бо треба ж чимось заповнити ті роки, з 1920 по 1933, в які розвиваються події роману. Роки, під час яких особистість Марти потерпала від карколомних піруетів долі.

 

Марта цуралася комуністичних утопій, вона взагалі примудрялася не цікавитися тим, що відбувається навколо. В цьому, мабуть, і є сила, яка гарантувала такому персонажу виживання на протязі багатьох років. Спостерігається цікава закономірність – більшість чоловіків, з якими спілкується Марта, ставляться до неї скептично:«їй бракувало витонченості і, швидше за все, освіти», «слабачка, романтична пейзаночка», «та вона ж за цим гарненьким фасадиком зовсім порожня»… Навіть Гербертом, чоловіком Марти, оволодів песимістичний настрій в перший день після укладення шлюбу: «Просто німець спостеріг такий парадокс: мрія втрачає свою привабливість під час прискіпливого огляду зблизька. І більшість вад, які здавалися дрібними, набували тепер гигантських розмірів».

 

Тим не менш, тьмяна Марта намагається вдавати з себе діючу та значущу особу, і це відбувається протягом більш, ніж двохсот сторінок. Врешті-решт, вона проходить шлях від раби кохання до впевненої і привабливої жінки. Але все одно залишається враження, що якийсь епізод, який момент з життя цієї віртуальної кравчині безнадійно втрачено. І від цього мозаїка залишається неповною.

 

Однак історичний контекст в «Марті» досить добре показаний. Це суттєвий плюс сентиментального роману про кравчиню. Зокрема вимальовується багато епізодів, пов’язаних з тоді ще молодою радянською владою, амбіційністю більшовиків. Вони не гребують засобами для того, щоб досягти своєї мети, а деякі функціонери випромінюють дивовижний для тих умов чи то ідеалізм, чи то славнозвісний тоталітаризм : «Людина має бути якісним гвинтиком великого державного механізму. Умілим і здоровим інструментом в руках партії».

 

Майже всі дії Марти, незважаючи на її конформізм, виглядають як спроба вибитися з вже запрограмованого комуністами буття. Бо й фінальні сторінки роману – стисла оповідь про пробудження сили волі Марти. Дівчина не бажає спільно з іншими «гвинтиками» будувати світле майбутнє, тому робить ризикований, можна сказати, авантюрний стрибок у невідоме. Чим він закінчився, про це вже дізнається читач, який продереться через темний ліс Мартиних ілюзій до самого кінця суперечливого роману.

Катерина Холод

Придбати книгу.