Дайте дітям спокій

**

Надійка Гербіш. Пригоди у весняному саду та Найважливіша знахідка. – К.: Брайт Стар Паблішінг, 2014. – 24+24 с.

Надійка Гербіш представляє в українській літературі тренд милого добра і пестливих суфіксів. Дві дитячі книжки, про які зараз мова, цю тенденцію впевнено підтверджують. Маленьке Мишеня продовжує досліджувати світ разом із своїми юними читачами. Слід зазначити, що хоча у назві однієї з книжок і анонсовано пригоди, пригод у розумінні навіть чотирьохрічної сучасної дитини тут немає. Лише прогулянки весняним і осіннім садом із відкриттями тих звичайних див, на які кожного дня дивишся і не помічаєш, напевно, тому, що вони зовсім поруч. Жодних конфліктів – навіть дитячого масштабу. «Найважливіша знахідка» торкається такої делікатної сфери як розповідь дітям про Бога. Настільки я себе пам’ятаю в дитинстві, мене такі розмови завжди напружували. Щось фальшиве з’являлося у дорослих, коли вони з урочистим виглядом починали говорити про Творця. Чи вдалося оминути цієї фальші тут?

На мій погляд, не зовсім. Завжди існує ризик впасти в патетику, коли до пуття не знаєш, про що говориш. От і Мама-миша не втрималась. Однак помітно, що відкриття Мишенятою незбагненної краси і гармонії нашого світу писано з живого досвіду, а не з якихось абсурдних потреб дорослої психіки прививати дітям віру і духовність, якої вони самі, дорослі, не мають.

З першого погляду, може навіть здатися, що малюкам буде нудно слухати такі безподієво солодкі оповідки. Але згодом розумієш: серія про Мишеня – це книги про любов, спокій і безпеку. Апріорна любов, абсолютний спокій, непорушна безпека – саме те, чого несвідомо, за велінням голосу предків прагнуть найменші діти. І Надійка Гербіш, чи не єдина в нашій літературі, відчувши таку дитячу потребу, це їм дає у своїх книжках.

Ілюстрації для дитячої книжки такі ж важливі, як і текст, якщо не важливіші. З особистого досвіду відомо кілька випадків, коли невдалі ілюстрації відвертали найменших читачів-слухачів від цікавих оповідань. Скажу відверто, до чорних очей-намистинок Мишеняти авторства Вікторії Кириченко довелося трохи звикнути. Надто вже нагадували вони мені залиті пітьмою очі персонажів усяких жахастиків. Звикнувши, відчула чари цих непопсових, дійсно живих і професійних ілюстрацій. Малопомітний, але суттєвий для дитячої книги мінус – складне відкривання і перегортання сторінок. Книга увесь час прагне самовільно закритися, доводиться загинати листки, ризикуючи її зіпсувати.

Наостанок «Пригоди у весняному саду» і «Найважливіша знахідка» у мене пройшли тест-драйв у польових умовах, себто працювали для тих, для кого і були створені – для дітей. Дітям книги сподобалась. Чи ж можна сподіватися кращого компліменту?

Вікторія Вітер

Придбати книги.