Тернове вино любові

*Леся Романчук. Цвіте терен : Книга перша «Панна Оляна» ; книга друга «Срібний хлопчик». – Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2014. -464 с.

З першого погляду, перед читачем відкривається наче класичний сюжет роману про кохання: він і вона жили довго і щасливо…. Але не все так просто у творчості знаної української письменниці Лесі Іванівни Романчук. Її нову захоплюючу книгу «Цвіте терен», не вагаючись, можна порівняти із ковтком чи навіть повним келихом ароматного та п’янкого вина. Адже щоб відчути післясмак цього оригінального, неповторного авторського Слова, стилю, писаного бездоганно вишуканою українською мовою, його варто, направду, смакувати, насолоджуватись, спокушатись, просто відчувати його у всій повноті кожним закутком власного серця і сутності.

 

За словами письменниці, «панна Оляна отримала випробування Срібним хлопчиком, Білим Янголом і, врешті, випила тернового вина любові». Історія кохання поетеси та католицького священика, учня доцента пані Оляни Долинної, котрий кохає  і чекає «свою королеву» довгих сімнадцять років, сповнена святості та досконалості  почуттів між чоловіком і жінкою у всіх багатогранних вимірах кохання, аж до обожнення, гідного пера Петрарки чи Данте.

 

Читайте також: Леся Романчук: “Я народилася “на зоні”

 

На сторінках чотирьох книг Леся Іванівна, з притаманною для всіх її романів непідкупною щирістю, ділиться з читачем всіма болями та муками закоханого до нестями жіночого серця. Авторка ставить перед героїнею нелегкий вибір між коханням до близького, рідного земного чоловіка та Любов’ю до Всевишнього.  Ще в юності Любомир обрав шлях Служіння Небесному Отцю, давши обітницю целібату… Кожну повсякденну «дрібницю» у діях коханої Любомир сприймає як своєрідний ритуал, а те, що Оляна відома телеведуча, поетеса та викладач, у слід котрій обертають захоплені погляди усі чоловіки, лише додає йому наснаги для галантного вияву власних почуттів, без найменшого натяку на таїнство єднання.

*

Третя і четверта книги

 

Уважний допитливий читач неодмінно відшукає в тексті виразні біографічні натяки, що огортають книгу серпанком загадковості та спонукають прочитати не лише цей, але й інші романи, написані невтомним пером безмежно талановитої авторки.

 

Ще однією приємною несподіванкою для читачів, що бажають відчути насолоду від проникливих віршів, стануть вкраплення в текст зворушливої, романтично ніжної, але водночас, такої болісно актуальної авторської поезії.

 

Читайте також: Леся Романчук. Лицарі любові і надії

 

Оляна має багато власних таємниць, але найбільше боїться, аби її кохання не занапастило ЛЮ:

«Любове, ні… твоїм вустам не личить

ні скверна, ані відрухи земні…

Ти сам себе колись утаємничив,

сказавши жінці те довічне «ні»…

Ти нас поставив за межу обіту,

Коли зрікався жінки, та не світу,

В якому живемо… Тому терпи,

І не переступай свого порогу,

Твої обіти не мені, а…»

 

«Цвіте терен» – роман про святість двох закоханих душ та сердець, що будуть нерозлучними навіть там, за межею Вічності та Вірності. В ньому оспівано найвищий Дар Любові до Господа, що цінніша за дар життя… Заради Любові до Всевишнього герої ладні здолати будь-які випробування у лабіринтах невблаганної долі…

Ігор Зіньчук

Придбати книгу.

  • Я – читачка всiх книг Лесi Романчук i на вiдмiну вiд ваших рецензiй у мене своя думка про цi твори. Ви там щось таке виражаете. нiби-то написано вишуканою украiнською мовою. На жаль. при нормальному сюжетi. книга написана “галiцейским дiалектом”. В першiй книзi, де вона описуе свое життя в Кременцi, такоi мови не iснуе, я там народилася i виросла i читати той малозрозумiлий для нас дiалект в нашiм краю дуже неприемно. Це не тiльки моя думка. а думка моiх племiнниць – молодих дiвчат, моеi сестри. Якщо це описувано про Чорткiв – то там цей дiалект являеться оcновою. Тому дуже неприемно читати малозрозумiлу для украiнцiв мову.

  • Скільки людей, стільки думок, шановна Галино, дякую за увагу до моєї рецензії та творчості Лесі Іванівни Романчук. З повагою, Зіньчук І. С.