Про «любов» іґуани до людини: есеїстичні ескізи Юрія Андруховича

*Юрій Андрухович. Тут похований Фантомас. Брустурів: Дискурсус, 2014. 232 с.  

«Тут похований Фантомас» – нова есеїстична книжка Юрія Андруховича, що вийшла з друку під завісу 2014 року. У нашому світі тотального ескапізму (і соціальні середовища тільки ще сильніше показують проблему самотності і непочутості людини ХХІ століття) має бути щось, що об’єднує. У радянський час сірої буденщини фільм на кшталт «Фантомас» із Луї Дефюнесом та Жаном Маре міг перевернути «наше життя й рішуче перекроїв сіру совкову буденщину».

 

Читайте такожЮрій Андрухович: «Гівно вони мені зроблять»

 

Книжка Ю. Андруховича складається з невеличких за обсягом «ТСН-ок», з якими письменник протягом останніх чотирьох років (від грудня 2010 р.) з’являється на сайті tsn.ua «Телевізійної служби новин» «1+1». День за днем письменник фіксує свої рефлексії про нову Україну, яка постає чимось химерним на сучасній мапі людської адекватності. Країна потрапила у простір небуття, в якому усі бояться бути не такими, як інші. Цей страх письменник тонко підмічає в есеї «Геройки нашого часу». Страх репрезентований в одязі, який обирають українські заробітчанки, повертаючись на певний час додому: «Це виїзна модель, для України. Усе найкраще в них залишилося там, а тут і таке зійде. Вони ж досвідчені й биті, і чудово знають, що невдовзі приземляться на території, де не можна виглядати інакше, де слід бути, як усі, де той, хто не впадає в очі, має значно більше шансів вижити». Нова книжка – не лише про подолання постколоніальної і постгеноцидної травми. У ній ідеться, як на мене, про потребу бути над часом, бо лише так Україна зможе наздогнати тих, хто сьогодні в авангарді світової політики й культури, позбувшись «прокляття Фантомаса». У нас «завжди знайдеться якась погань, котра в день жалоби протвіттерує, як вона на зло «бандерлогам» буде бухати й танцювати. Завжди вигулькне якийсь Табачник із бажанням переписати нашу пам’ять чи хоча б, як мінімум, шкільні підручники. Завжди вчасно подасть голос Москва. Завжди місцеві тролі зберуться на свій черговий тролячий шабаш». Україна любить шабаш, а українці – своїх гнобителів. Крім того, в національному характері є щось таке, що тримає Україну, немов налигачем, над сатанинським болотом. Про нашу епоху «невідомі нащадки розповідатимуть таке. Більшу частину заробленого люди віддавали владі як оброк – за саму тільки можливість пересиджувати у своїх старих і холодних норах, званих квартирами» («Бенкетні канти злих часів»). «Парадокс раба» в тому, що раб може значно краще зрозуміти свого гнобителя, аніж визволителя. Господар – цілком зрозуміла соціальна позиція, до якої можна пристосуватися. А визволитель – чого йому треба, що він хоче? Звільнити людину від ярма? Але в такому пориві є щось апріорі ірраціональне й непрагматичне, тобто ідеалістичне. Більшість не здатні сприйняти та усвідомити цих ідеалістичних поривань, якими керуються одиниці, тому й значно легше приймати правила рабської гри й надалі успішно служити своєму господарю. І сидіти в болоті.

 

Читайте також: Юрій Андрухович отримав престижну Німецьку премію

 

Факти, які визбирує Ю. Андрухович, показують, що абсурд – це не результат зустрічі людини і Всесвіту, як переконував А. Камю. Абсурд сидить десь глибоко в людському «Я», яке часом може впадати в інфантильність, ідеологію або інший маразм. «Мені колись розповідали історію про одомашнену ящірку-іґуану, яка вкусила свого господаря, а потім ходила за ним по всій квартирі. Хоч куди б він ступив – іґуана за ним… Щойно за кілька годин якийсь фахівець просвітив його, що іґуана просто за ним полює. Вона боїться впустити момент, коли отрута почне діяти і можна буде поласувати своєю жертвою» («У світі тварин»). Абсурдність виявляється на різних рівнях, включно з гастрономічним. Що можна сказати про країну, в якій смакують стравами під назвою «палички краба», «шаурми царської сексуальної» чи «філе ангела» («Елегія для сирних коників»).

 

Світ недосконалий і в ньому завжди є загроза збудувати ті світи, які Дж. Орвелл описує в «Колгоспі тварин» чи в романі «1984». Як уберегтися від тотального контролю» «великого брата»? Читати, ставити запитання й осмислювати реальність, яка вислизає від нас.

Дмитро Дроздовський

Придбати книгу.