Is Shakespeare Dead?

*Ерленд Лу, Петтер Амундсен. Органіст / пер. К.Г. Дуброви. – Х. : Фоліо, 2014. – 511 с.


 

«Органіст» окреслює новий жанровий різновид у літературі після-постмодерну. Співрозмовник відомого норвезького письменника Ерленда Лу – органіст і підприємець Петтер Амундсен – розгадує таємницю «шекспірівського питання», показуючи, що віршований пролог до першого фоліо 1623 р. – «To the Reader» – взірцевий приклад криптографії найскладнішого ґатунку, в якому зашифровані ключові символи для розуміння того, ким є Вільям Шекспір і якою постає його, шекспірівська епоха.

Загадковий текст прологу до першого фоліо

 

Аргументи П. Амундсена, наведені в цьому метаромані, у принципі розбивають ущент погляди стретфордіанців і остаточно доводять, що «лихвар» і «актор-аматор» Шакспір ніяк не міг бути творцем «Бурі», історичних хронік, одне слово, усього того, що вважається спадщиною В. Шекспіра. Теорії, на які покликається Амундсен (зокрема про «беконівський шифр» у творах Шекспіра) не нові, проте, здається, вони вперше озвучені перед непрофесійним читачем шекспірівських творів. Раніше ці дискусії мали місце тільки у фаховому колі шекспірознавців, і робота «Гра про Вільяма Шекспіра, або Таємниця великого фенікса» Іллі Гілілова може вважатися першою спробою на пострадянському просторі долучити маси до «загадки Шекспіра».

 

«Органіст», безумовно, – річ складніша й переконливіша у доборі аргументів. Книжка містить численні ілюстрації, в яких складні геометричні теорії накладаються на літературний матеріал. Справжній «Код да-Вінчі», тобто, у виконанні Лу-Амундсена, «Код Шекспіра-Бекона». Е. Лу та П. Амундсен запропонували цікавий після-постмодерний наратив, у якому складні наукові теорії переплітаються із масово тиражованими поглядами на шекспірівське питання або масонство. Ця книжка містить систему логічних аргументів, заснованих на складних теоріях, проте читачеві пропонується ключ до розуміння цих криптограм. Від самого початку роману-дослідження «Амундсен виймає сторінку, скопійовану з книжки про коди, і показує мені систему шифру Бекона.

*

Він пояснює, що йдеться про п’ятибітну систему з двома змін­ними. «П’ятибітна» означає, що кожен символ – в цьому випадку це букви – складається з п’яти одиниць. Тут вико­ристовуються букви А і В» (С. 34).

 

Як шекспірознавець можу сказати, що у книжці наявні справді ґрунтовні докази, які розхитують «канонічні» стретфордіанські теорії. Ці докази відомі фаховим шекспірознавцям, проте ще ніколи вони не були залучені до літературного твору. Можна згадати той відомий факт, про який знають шекспірознавці і якого не люблять представники стретфордіанської теорії: королеві Єлизаветі не сподобалася сцена в «Ричарді ІІ», коли Ричард ІІ відмовляється від влади на користь Генріха IV. Вона наказала дізнатися, хто написав п’єсу, хоча й було зазначено, що автор тексту – Shakespeare. Королева Єлизавета була першою, наскільки це відомо науковцям сьогодні, хто поставила під сумнів авторство однієї з шекспірівських п’єс. Можна пригадати і думку багатьох британських шекспірознавців про те, що Шекспір – також і автор Псалтиря, принаймні він нібито мав бути долучений до роботи над перекладом Біблія короля Якова. Інакше як пояснити те, що, відрахувавши 46 слів від початку псалма, натрапляєш на слово Shake, а відрахувавши 46 слів від його кінця натрапляєш на слово Speare. Чи це можна вважати випадковістю? Проте до роботи над Біблією короля Якова мав доступ той-таки Френсис Бекон.

*

Епітафія на надгробку В. Шекспіра

 

П. Амундсен має величезний арсенал таких знахідок, а головне – він має ґрунтовну теорію. У 1909 р. Марк Твен у книжці «Is Shakespeare Dead???» порівняв Шекспіра із бронтозавром: «люди знайшли в землі дев’ять кісток і потім, витративши шістсот бочок гіпсу, зліпили цілий кістяк, як вони його собі уявляли» (С. 76). Шекспір і справді нагадує бронтозавра, проте «Органіст» – блискучий матеріал, який показує, що сьогодні ми нарешті можемо підійти доволі близько до таємниці «великого фенікса». Така вона, література після-постмодерну: озброєна науковими математичними теоріями і прагненням розкрити найбільші літературні загадки світу.

Дмитро Дроздовський

Придбати книгу.