Прогулянка по лезу ножа

*Сергій Ухачевський. Карпатський капкан : роман. – Л. : Кальварія, 2015. – 216 с.


Друга світова війна не дає спокою сучасним письменникам. Це не дивно, бо відголоски тієї катастрофи ми відчуваємо і зараз, хоча й не завжди знаходимо цьому раціональне пояснення. Але слова «фашист» і «каратель», що виринули з минулого століття як чорт з табакерки, зараз успішно використовувається в інформаційній війні. Це лише маленький фрагмент з мозаїки трагічного сьогодення, яке в черговий раз відсилає нас до подій тієї, давньої війни.

Інший фрагмент мозаїки, авантюрно-визвольний, пропонує письменник Сергій Ухачевський в романі «Карпатський капкан», що відносить читача в далекі сорокові та п’ятдесяті роки. Атмосфера шпіонських пригод, поєднана з культом особистості та діалогами про «опасных хохлов» і масштабними планами радянської влади, яка довгий час бореться з повстанцями Західної України – це і є сенсові акценти твору.

Роман починається з Москви 1951 року, але автор переміщує персонажів то в 1941, то в 1944, то в 1946 роки. Це подорожі у часі, інтрига з переплетіннями сюжету. Герої «Карпатського капкану» намагаються протистояти тиску радянської влади. При тому, що умови, які склалися після війни, скоріш сприяють знищенню повстанського руху, а не його розквіту. Тому декому з персонажів доводиться вести небезпечну гру, яка може призвести до насильницької смерті. Прогулянка по лезу ножа, що триває не одне десятиріччя. Ризик, який став для героїв повсякденням. Знищення своїх слабкостей, а також дії, спрямовані на відбиття кремльовської агресії.

В «Капкані» успішно співіснують декілька світів. В чомусь вони суперечать один одному, але ці художні світи об’єднує таємна боротьба, невідома для стороннього ока. «Наша страна – «первая в мире»… Про це волають передовиці газет, про це харчать репродуктори на всіх перехрестях», – виголошує автор зі сторінок роману. Сергій Ухачевський намагається передати гнітючість атмосфери, яка панує в гамірній Москві, в кулуарах влади.

Як на мій погляд, письменник дуже зловживає образом Йосипа Сталіна. Поведінка та слова цього ледь не головного персонажу роману нагадують шаблонні уривки з примітивних історичних серіалів. Це суттєво псує твір, але може бути цікавим для того, хто саме так і уявляє Сталіна. Очевидно, що за задумкою автора, більш за все Сталін переймався «украинскими буржуазными националистами», які за підозрою параноїдального «вождя народов» все ж налагодили зв’язок з капіталістичним Заходом.

Що насправді відбувалося в партійних кабінетах ми навряд чи колись дізнаємося. Факти оповиті народними міфами. Коли вже звертаєшся до літератури, то помічаєш, що в «Карпатському капкану» фантазія Сергія Ухачевського спрямована на зображення військового побуту, гарячих суперечок героїв і розплутування клубку роману, а не на велику історичну достовірність. Авантюрність сюжету підкріплена чимось схожим на історію кохання. Як бачите, обов’язково треба додати в роман жіночій слід. Британська шпіонка у країні Рад – так, без цієї «спеції» страва буде прісною. Як і без народних мудрощів, що часто трапляються у романі: «Бути простим?! Для простих – перша-ліпша гілляка».

Катерина Холод

Придбати книгу.

  • Цікаво дізнатися про книгу, не можу коментувати що “псує” чи не псує твір, позаяк ще не читав роману, але такий висновок шановної авторки рецензії, чомусь мені не до вподоби. Вибачте. Щиро, з повагою, Ігор