На межі містики і реальності: де закінчується творчість і починається самореалізація?

*Тіна Гальянова. Ходіння Туди і Назад. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с.


 

 

Чи замислювались ви колись, звідки беруться генії? Якийсь талант має кожен, а геній – це щось єдине, неповторне, унікальне. Хтось вважає, що геній – це частинка Бога, що народження такої людини трапляється раз на сторіччя, а інший – що це просто гарно розвинене та відшліфоване вміння, яке може приховатися у будь-кому. Тоді як пояснити, чому одна людина може витратити все життя на вдосконалення свого хобі і так нічого й не досягти, а друга – створити шедевр за одну ніч, лише на хвилі моментного осяяння?

 

Вінничанка Тіна Гальянова у своєму дебютному романі вважає, що десь нагорі розташоване таємниче місце під назвою Країна, у якому живуть справжні Митці з великої літери: Письменники, Музиканти, Художники і навіть… Читачі! Начебто саме вони є справжніми творцями мистецтва, своєрідними донорами, що диктують своїм «реципієнтам» на Землі тексти і ноти знаних шедеврів. Що це? Паралельна реальність чи потойбічний світ? Чи є це поясненням того самого терміну «натхнення»? Отже, насправді люди не здатні на геніальні творіння без певної допомоги згори?

 

На ці питання відповідає дівчина на ім’я Юля, що саме із нею ми потрапляємо у цей незвичний, загадковий світ. Вона з дитинства мріє стати письменницею. За все своє життя Юля майже нічого не написала, окрім кількох оповідань, і, можливо, її мрія би так і не здійснилася, якби не… нещасний  випадок. Дівчину раптово збиває авто, і вона впадає в кому. Ось тут і розпочинається найцікавіше…

 

Головна героїня опиняється у дивному місті, такий собі потойбічний світ, де як виявляється, на неї вже чекають. На годиннику 25.00, та, здається, час тут пливе самостійним потоком, він може або розширюватись, або стискатися залежно від потреб людини. У Широкій Залі для Вузьких Засідань зібрався увесь Нічгород; водночас із подивом та зацікавленістю розглядають новеньку митці цього міста – Письменники. Вже давно у них не було прибульців. Здається, щось ламається у цьому зв’язку між двома світами. Та що саме?

 

Незабаром з’ясувалося, що дівчина взагалі не схожа на інших, котрі потрапляли у цей світ.  Ніщо не могло її збентежити: ні незнайомець у безформній одежі, котрий привів її у Нічгород, та ще й до того ж має якесь дивне ім’я – Метр, ані те, що вони можуть пересуватися дзеркалами, просто входячи туди, мов у двері, і навіть власна зовнішність дівчину не дуже турбує, адже тепер вона стала такою, якою мріяла завжди. Та це ще не все. Виявляється, Лія має супер-здібності: вона може бачити справжню людину, якою вона була там, у Реальності. Метр та всі інші нічгородці розгублені: вони й гадки не мають, що робити із тим дивом. Але ж навряд чи ця дівчина потрапила сюди випадково, то, може, саме Юлія врятує Країну від катастрофи?

 

Заплутаний та водночас зрозумілий сюжет, розбавлений щирими почуттями та переживаннями, що властиві кожному; таємничий світ, у якому усе напрочуд знайоме – так, ніби ми, читачі, були там не вперше (а може, і справді – хтозна, чи Країна не є вигадкою?) – все це, приправлене тонким почуттям гумору письменниці, її особливим ставленням до мистецтва літератури та її творців, не дасть вам спокою, доки ви не дочитаєте до останньої сторінки.

Аліса Кузьменко

Придбати книгу.