Про спробу форматування людської пам’яті

*Надія Гуменюк. Енна. Дорога до себе. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 256 с.


 

Дівчина Енна жила собі більш-менш спокійно у власній квартирі, працювала коректором у редакції, думаючи, що втрачена пам’ять після жахливої аварії, скоріше за все, ніколи не повернеться. Вона не знала насправді, хто вона і звідки, не розуміла, за чим тужила її душа і звідки в її голові риси незнайомих їй людей. Але одного дня за нею ув’язався переслідувач, завдяки якому вона дізналась, що вона ніяка не Енна.

Слід зазначити, що це не перший роман подібного жанру. І це не перший сюжет із втратою, а потім раптовим відновленням спогадів. Вийшов би роман роки два-три тому – можливо, ніхто би не звернув на нього уваги. Але зараз, коли Україна черговий раз протистоїть загарбникам, зазначений твір є на часі як ніколи: Енна уособлює трагічну пам’ять цілого українського народу, який свого часу пережив страшне ХХ століття, бо пам’ять – головний стрижень не лише особистісної, а й суспільної ідентифікації людини.

 

Нас свого часу намагались стерти, довести нам, що ми унтерменші і не здатні на власну державність. Нас переслідували і переслідують досі, як переслідував Енну-Ірис божевільний професор Сніг, який уявив себе Господом Богом, вирішивши, що людську пам’ять можна форматувати, як флешку, і «завантажити» в мозок нову інформацію, зробивши людину щасливою і покірною.

 

У минулому столітті такі експерименти були не вигадкою у тоталітарних державах, починаючи з гітлерівських таборів і закінчуючи радянськими спецлікарнями, куди відправляли дисидентів. Ірина-Ірис Христич – останній нащадок українського роду, який порідів у вирі історії, дочка одного із «неугодних», які стали жертвами «покосів інтелігенції» у 50-60 роках. Таких, як вона, система не могла оминути – таку слід було перевиховати. Одним із втілювачів цього зла і виступає у романі доктор Сніг, якому майже вдалося зробити з Ірини Енну, якби не любов, для якої не існує шифрів, вона оберігає і веде, повертає і воскрешає.

 

Хотілося б відзначити, що сюжет твору динамічний і аж ніяк не викликає бажання пропустити пару абзаців. За жанровою композицією його можна охарактеризувати як і соціальний, і пригодницький, і філософський роман, причому важко сказати, який із цих жанрів домінує. І, звісно, неможливо залишити поза увагою як завжди, вдалий прийом – розповідь від першої особи, що надає творові достовірності. Надія Гуменюк своїм романом показала, як треба вміти закрутити сюжет так, щоб він тримав читача до останньої сторінки, приправляючи його глибокими знаннями літератури та психології.

 

Можна говорити про те, що в українській новітній літературі відкрилась нова якісна сторінка, яка претендує згодом стати класикою, і «Енна» – тому одне з підтверджень.

Анна Григорова

Придбати книгу.