Як і навіщо люди збирають марки

*

Валерій Чередниченко. Про філателію всім. Для юнацтва й дітей, спадкоємців філателістичних колекцій. – К. : Смолоскип, 2015. – 112 с.


 

Вийшов перший український посібник із філателії. Виявляється, дотепер його не було.

Одна з книжкових новинок останніх місяців: ніби й суто «нішева» література, але при цьому гарантовано буде цікавою багатьом «нефаховим» читачам. Мова про книжку під назвою «Про філателію всім», яка побачила світ у видавництві «Смолоскип». Написав її активний український колекціонер, член Асоціації філателістів України, Валерій Чередниченко.

 

Уже в анотації книжки сказано, що це – перший український посібник із філателії. З цього можна зробити дивовижний висновок, що дотепер, за багато років досвіду колекціонування марок на території України, такого довідника не було. До речі, на презентації книжки академік і філателіст Любомир Пиріг заявив: український посібник кращий за ті, що виходили в радянські часи російською. Що ж, приємно, що лакуну заповнено.

 

Попри те, що світ колекціонерів марок (як і світ будь-яких колекціонерів) є доволі замкнутим, герметичним і самодостатнім, книжка, про котру йдеться написана навдивовижу прозоро, зрозуміло для далеких від філателістських справ людей. Валерій Чередниченко розповідає про це хобі та про самі марки як такі від самих початків, чітко і структуровано. Виправдовуючи назву – справді, «для всіх».

 

Тобто якщо ви ніколи не цікавились марками, але вирішили дізнатись, а що в цьому такого знаходять, чи коли ви в далекому дитинстві трохи були позбирали марок, навіть у такому випадку вам буде цікаво. Бо у викладі Чередниченка можна познайомитися з загальною історією появи марки, потім із історією марки української. В останньої, ясна річ, була не зовсім проста доля. Після перших проб часів УНР і Української Держави настав тривалий час бездержавності, а отже й відсутності марок. Правда, була – ще у 1920-ті – перша й остання українська радянська марка, коли центральний уряд СРСР іще грався в ознаки державності для «національних околиць», а потім виходили непоштові марки, приміром пластунські чи олімпійські. Серйозний розвиток української марки пов’язаний уже з роками незалежності. Тут Валерій Чередниченко доводить читача аж до зовсім новітніх часів: серед численних ілюстрацій є й зображення марок, присвячених Революції гідності та війні на Сході…

 

Поза тим у книжці присутній дуже важливий розділ про те, як саме колекціонують марки, за якими критеріями їх обирають, які підходи у створенні колекцій практикують. Наприклад, хтось збирає лише марки з поштовим штампом, а хтось навпаки. Хтось обирає собі певний період історії чи певну тематику зображень – лише тварини або лише паровози. Є й ті, що колекціонують винятково марки з помилками у написах або зображеннях. Саме цей розділ найвиразніше демонструє, що марка та її колекціонування – це не просто механічні речі, назбирування маленьких картинок з конвертів, а ціле багатошарове культурне явище. Яке апелює до одного зі способів фіксації часу, простору, життя. Яке створює свою особливу, неповторну реальність, що в ній людина (і колекціонер, і глядач) відіграє не пасивну, а активну роль, роль дієвого спостерігача та інтерпретатора. Правда, не забуває при цьому Валерій Чередниченко і про комерційний аспект філателії.

 

Є у «Про філателію всім» і своєрідний словничок спеціальних термінів, що використовуються в цій галузі.

Олег Коцарев

Погортати книгу.