Правда про Всесвіт на 203 сторінках

Гокінг

Стівен Гокінг Коротка історія часу. Від великого вибуху до чорних дір / Переклад з англійської / К.І.С, 2015 – 203 с.


 

А ви знаєте, чому можна цілісінькими ночами зависати в соціальних мережах, переглядати мильні опери і пліткувати по телефону, але варто лише відкрити граматику англійської мови чи дослідження з теоретичної фізики, як одразу ж почне огортати невимовно солодка дрімота? Наш мозок так улаштовано: у неекстремальних ситуаціях, коли організм ситий і у відносній безпеці, він намагається позбавитися зайвого напруження, автоматично вимикаючись, як тільки йдеться про складні й заплутані речі. До чого це я? Очевидно, читаючи «Коротку історію часу» Стівена Гокінга, доведеться час від часу бадьоритись кавою чи ставати під холодний душ. Якщо, звісно, ви не фізик-теоретик. Але в такому разі «Коротку історію часу» ви вже прочитали давним давно. Після того, як у «Нью-Йорк Таймс» написали, що це «весело й зухвало», ну і неначе «зовсім просто», а потім цей відгук повторили скрізь із тисячу разів, читач опинився у ситуації андерсонівських спостерігачів голого короля: ніхто й ніколи не зізнається вам, що «Коротка історія часу» книга непроста і осилити її за одну ніч чи навіть за один тиждень без втрат для розуміння змісту навряд чи вдасться.

 

Я б сказала про «Коротку історію часу» так: це написано максимально просто про дуже, ну дуже складні речі. Зрозуміти те, що пише Гокінг, зможе кожен із середнім IQ, але мізки таки доведеться напружити. Хоч якщо винести питання, які ставить учений у своєму творі, в анотацію, то книгу цілком можна поставити на одну полицю з дешевими «Загадками усіх часів» у ятці на вокзалі. «Я продав більше книжок про фізику, ніж Мадонна про секс,» – небезпідставно хвалиться Стівен Гокінг. І це правда, він таки змусив читачів розкуповувати майже зі швидкістю світла книгу без жодної еротичної сцени!

 

Яким був початок Усесвіту і яким буде його кінець? Звідки ученим відомо, що Всесвіт розширюється? Як теорія відносності поклала край ідеї абсолютного часу? Що таке чорні діри, і чому вони не зовсім чорні? Чи можливі подорожі в часі? Що таке Великий вибух, і чи був він узагалі? Чи є паралельні Всесвіти? Чи можна створити універсальну формулу, яка б пояснила усе на світі?

 

Паралельно із вичерпними відповідями на ці питання, що не здивують «простою геніальністю», а радше змусять струсонути головою і перечитати абзац ще раз, Стівен Гокінг жартує. Наприклад, про те, як на конференції фізиків, улаштованій Ватиканом, йому забаглося виголосити доповідь, у якій він засумнівався у таких поняттях, як початок і кінець Всесвіту. Бо Всесвіт, бач, на його думку, цілком може бути як наша планета – конечний, проте без початку й кінця. І це після того, як Католицька церква нарешті погодилася, скрегочучи зубами, визнати теорію Великого вибуху такою, що відповідає релігійним канонам. Ще Гокінг розповідає про свою хворобу, родину, подорожі, основні етапи розвитку уявлень про Всесвіт за час існування цивілізації, перепетії у світі сучасної фізики, зокрема, хто, коли, як і що відкрив і кому дали за це Нобелівську премію, а кому прочухана. Непоганий обсяг інформації для 203 сторінок, еге ж?

 

Український переклад «Короткої історії часу» ніяк не можна обвинуватити у надмірній квапливості. Наш читач чекав на нього не мало не багато – 27 років після першого видання книги у 1988-му. Книгу перекладали близько десяти ентузіастів на форумі сайту r2u/e2u. Ті ж самі ентузіасти придбали авторські права на переклад, редагували текст і виклали його безплатно в інтернеті для загального користування із докладною і вичерпною передмовою Юрія Степановського, що стосується біографії Стівена Гокінга, його досліджень і того, як усе-таки змінилася наукова думка за ці майже 30 років.

 

Отже, якщо хто бажає дива… Стівен Гокінг – паралізований геній, що пише книжки і подорожує довкола світу, є дивом. Український переклад «Короткої історії часу» – справжнісіньке диво самовідданої праці наших перекладачів. Та й читач, що протирає штани на канапі перед комп’ютером, судячи з цієї книги, є найдивнішим з усіх див, адже його появі передувало десять мільярдів років розвитку Всесвіту, мільйони років еволюції і тисячі років наукового прогресу. І це при тому, що одна мільйонна похибка на будь-якому з цих етапів вартувала б нам існування. Невже це мавпи, гамселячи по друкарських машинках, випадково набрали такий прекрасний сонет?

Вікторія Зенгва