Хочете стати дорослими – заводьте дітей

*Джон Медіна. Правила розвитку мозку дитини. – К. : Наш Формат, 2015. – 376 с.


Що ми знаємо про роботу нашого мозку? Що ми знаємо про роботу мозку наших дітей? «Майже нічого», – відповідає американський біолог-еволюціоніст та спеціаліст з генетики психічних розладів, автор світового бестселера «Правила розвитку мозку дитини» Джон Медіна.

 

Учені досі не здатні пояснити те чудо, що знаходиться у нас поміж вух. Як виникають емоції, і яке значення вони мають для людини? Чому пам’ять працює вибірково? Чи може IQ змінюватися протягом життя і чи таке, власне, це IQ важливе для визначення інтелекту? Чи правда те припущення, немов новонароджені діти – це чистий комп’ютер, куди можна записати усе, що заманеться? Не варто тішити себе ілюзіями щодо всесильності сучасної науки – дати однозначної і певної відповіді на ці питання вона не може. Тим не менше, книга «Правила розвитку мозку дитини» познайомить із результатами досліджень, які проводилися до сьогодні. На основі цих результатів та власного досвіду виховання двох синів Джон Медіна дасть поради щодо виховання розумної, а головне – щасливої дитини.

 

Книгу поділено на розділи. Перші два з них «Вагітність» та «Стосунки» присвячено не так властивостям дитячого мозку, як властивостям мозку їхніх батьків. Подавши купу наукових фактів, теорій та кумедних випадків із життя, Медіна приводить нас до достатньо банальних, але, очевидно, правдивих висновків. Американським батькам він допоможе зекономити грубі гроші, а українські з подивом дізнаються, що в асортименті магазинів для породіллі можуть бути диски для підвищення ІQ дитини в утробі.

 

Далі у центрі уваги, як і було обіцяно, дитина і її мозок. Автор чітко розуміє, що читач, який візьме цю книгу до рук, буде не так цікавити розташування мигдалини чи будова кори головного мозку, як корисні поради щодо того, як виховати гармонійну особистість. Тому незрозумілих термінів і довгих пояснень у книзі немає. Читачеві може навіть здатися, що наука тут присутня на рівні пікантної приправи до просторікувань балакучого татка. Проте це, мабуть, і є вищий пілотаж Медіни як науково-популярного автора: він говорить просто і з гумором, але данним, якими він оперує, можна довіряти. Хоч дослідник слушно застерігає своїх читачів від буквального сприйняття інформації: сьогодні наука розвивається надто швидко, щоб серйозно сприймати якісь цифри чи попередні висновки психологічних експериментів.

 

Помітно, у книзі Медіна-педагог переміг Медіну-еволюціоніста. Деякі корисні для батьків висновки ученого можуть здатися сумнівними з точки зору безпристрасної науки. Як-от, він говорить: мозок, щоб працювати якнайкраще, вимагає відчуття цілковитої безпеки. Коли на горизонті з’являється загроза, мозок цілковито зосереджується на її уникнені, забуваючи про алгебру й філософію. Згадуючи долі визначних дослідників і винахідників людства, у таку просту аксіому розуму повірити складно.

 

У тексті багато цікавих фактів і просто ліричних відступів, які для прагматичних і націлених на результат читачів можуть здатися зайвими. Для них, а ще для тих, хто ніколи не був спеціалістом з написання планів, автор виносить свої основні думки наприкінці кожного розділу в окремі параграфи, а завершують книгу «Практичні поради», де коротко і зрозуміло зрезюмовано усе, що справді може допомогти у нелегкій справі батьківства. Наприклад, на мій погляд, дуже корисна заувага Медіни: хвалити дітей потрібно не за якісь незмінні чесноти, як-то кмітливість, хороша пам’ять чи уява, а за зусилля. Це штовхає малят до саморозвитку і допомагає уникнути спокуси спочити на лаврах своїх вроджених здібностей. Чи пригадуєте «вундеркінда» з першого класу, який усе хапав на льоту, але коли знадобилося трохи праці, з’їхав до перспективного трієчника, яким і залишився на усе своє подальше життя? Класичний випадок дитини, яку неправильно хвалили.

 

Медіна старанно згущує фарби у тих місцях, де говориться про випробовування, які чекають на молодих батьків. «Ви будете втомлюватися, ви недосипатимете, ваш шлюб переживатиме не найкращі часи, друзі покинуть вас…». І усе це реалістично, зі статистичними даними, графіками, словом, як уміють науковці. Таке враження, що автор має на меті налякати слабкодухих так, щоб вони втекли в екстремали, агенти національної безпеки чи акули бізнесу і до теми батьківства більше не поверталися. Тим же стійким відчайдухам, хто залишився до кінця, Медіна відкриє таємницю: «Ви можете думати, що дорослі створюють дітей. Реальність така, що діти створюють дорослих». Хочете стати дорослим – заводьте дітей!

Вікторія Зенгва

Придбати книгу.