Чому брати стали ворогами?

*

Ніна Фіалко. Коли брати стають ворогами. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 368 с.


«Неупереджений хронопис минулого і сьогодення» – саме так влучно характеризує новий роман тернопільської письменниці Ніни Іванівни Фіалко «Коли брати стають ворогами» Ірина Дем’янова у передмові до книги. Роман абсолютно не схожий на попередні книги талановитої авторки, тут немає вже звичної теми заробітчанства чи мелодраматичності любовного трикутника. Центральною темою книги є неоголошена війна та агресія Росії на Сході України.

 

Письменниця аналізує, виявляє та осмислює причини українсько-російського протистояння не лише в контексті нинішнього конфлікту, але через призму історичного минулого двох народів, яких вважали «братами». Чи можна брататись із агресором – окупантом, котрий зухвало відібрав частину території Незалежної української держави і розв’язав криваву війну на наших східних теренах?

 

Очевидно, що книга написана з просвітницькою метою і буде особливо корисною для мешканців Сходу України, які меншою мірою обізнані із драматичними сторінками історії України про національно-визвольну боротьбу нашого народу на шляху до омріяної і скропленої кров’ю сотень тисяч патріотів Незалежної, Соборної, Вільної Української держави.

 

У процесі роботи над романом для висвітлення глибинних причин та наслідків неоголошеної війни на Сході України, Ніна Іванівна опрацювала вражаючу кількість документів, сайтів, блогів, свідчень бійців АТО, політичних експертів, істориків, науковців розповіді волонтерів, місцевих жителів Донбасу, що переселились на мирну територію України, тікаючи від жахіть війни. Наведу лише кілька прикладів такої самовідданої праці шановної авторки:

На основі довідки Служби Безпеки України подано «Додаткову інформацію про діяльність ОУН УПА для мешканців східних регіонів України, котрі бояться слова «Бандерівець»» і мають уявлення про діяльність організації лише зі зведень НКВС».

 

Аналізуючи історичні документи та факти письменниця доводить, що «українці – прихильники створення дивізії СС Галичина розглядали її як зародок майбутнього війська незалежної від Росії і Німеччини самостійної України».

 

На сторінках цієї патріотичної, захоплюючої книги в доступній пізнавальній формі окреслено основні віхи національно-визвольної боротьби українського народу (Козаччина, визвольна боротьба Українських січових стрільців, вояків ОУН УПА.

 

Оповідь та історичний екскурс роману ґрунтується на працях українських істориків, політиків, науковців. Авторка послідовно утверджує думку про те, що від кожної людини залежить, в якій країні жити, «бути рабом чи вільною людиною» і лише сумління та патріотизм є рушійними силами цього вибору, який визначає долю людини на десятиліття вперед.

 

Як на мене, ще однією важливою місією роману є прагнення, чи, радше, необхідність, зумовлена реаліями сучасності – «розвінчати міфи про вєликую і могучую Росію і докопатися до істини».

 

У розділі «Війна без прикрас», який особисто мене вразив найбільше, наведено розповіді очевидців – бійців АТО про те, як непрофесіоналізм «паркетних генералів» та неузгодженість дій у вищих ешелонах українського військового командування призводили до «котлів» та значних жертв серед військовослужбовців. Тут також змальовано моторошно страхітливі епізоди війни, котрі болючою раною осіли в серцях, душах та умах кожного українця, як, наприклад, Іловайська трагедія.

 

Не оминула авторка своєю увагою і героїчного вчинку руфера Mustangа, котрий розфарбував в кольори українського стяга зірку на висотці в центрі російської столиці. Кожна сторінка книги документує події, факти, суспільно-політичні процеси сьогодення, аби залишити їх для нащадків, адже найважливіші та найсуперечливіші з них, напевне, зникнуть із віртуального простору на догоду тим чи іншим діячам сучасності.

 

То ж, читаймо «Роздуми, висновки, застереження» шановної Ніни Фіалко, аби стати сильнішими та неодмінно досягти перемоги, успіху та процвітання українського народу, який ніколи не встане на коліна перед російським чи будь-яким іншим загарбником… навіть, ціною життя.

Ігор Зіньчук

  • Оглядач

    Палітурки можна було оформити світлинами: Українка з прапором України, прив’язана до стовпа, депутат Рибак, втоплений живим в річці, тощо. Просто спалахи мало ілюстративні.