Незнищенність добра

*Волонтери. Мобілізація добра: збірка / укл. і передмова І.Карпи. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 256 с.


 

Волонтери у центрі уваги преси й суспільства. Вони в урядових кабінетах перебудовують совково-бюрократичну систему МО, займають високі адміністративні посади в країні, стають зірками телебачення і соціальних мереж. Кредит народної довіри величезний. Волонтер у наш час символізує жертовність, доброту, готовність вирішувати будь-які питання. Звичайно, дехто використовує волонтерство як ширму, інструмент досягнення власних корисливих цілей. В усі часи благі наміри часто трансформувалися у прагматику й вигоду, цілком позитивні гасла й дії приносять непоганий зиск тому, хто їх виголошує. Та це все ж таки поодинокі випадки, а не тенденція.

Нарешті українські письменники звернули увагу на волонтерів. Проект Ірени Карпи “Волонтери. Мобілізація добра” – перший в сучасній українській літературі. У анотації нічого не сказано про жанр книжки, лише І.Карпа у вступному слові зауважує, що це “строкатий килим із віршів, есеїв, щемливих оповідань та ріал-таймових записок”. Під однією обкладинкою зібралися як фахові журналісти: Ірина Славінська, Галина Вдовиченко, так і відомі письменники: Сергій Жадан, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко. Доєдналася до проекту й молодша генерація: Катерина Бабкіна, Галина Шиян, Максим Кідрук, Андрій Любка.

 

Кожен із письменників має свій досвід волонтерства. Галина Вдовиченко у творі “Госпіталь. Розвантажувальні дні” описала досвід перебування у Київському військовому шпиталі. Журналістка зібрала мереживо історій поранених бійців АТО, та тих волонтерів, які за ними доглядають . За жанром – це розповіді про людей, неоформлені в чіткі рамки оповідання. Це радше матеріал для майбутніх художніх творів. Про “айдарівця” Олександра, яким опікуються волонтерки Олена та Марина; про кіборга Яна та добровольця Василя, якому сепаратисти відрубали руку за татуювання “Слава Україні”, авторка оповідає щиро, правдиво, скрупульозно, майже документально. Докладно письменниця зупиняється на мотивації кожного солдата й волонтера, прорисовує психологію майбутніх персонажів. Галина Вдовиченко фіксує важливі деталі госпітального волонтерства: дрібні конфлікти між волонтерами і медичним персоналом, проблему із медикаментами, байдужість медиків до захисників України і владу Мамони в цій сфері та ін. Уперше українська письменниця заговорила про подвиг волонтерів із “Волонтерської сотні”, чи не єдиної організації в столичному шпиталі, яка допомогла(-ає) сотням і тисячам військових, які постраждали у цій війні.

 

Зовсім інакше до теми волонтерства підійшла журналістка й перекладач Ірина Славінська. І. Славінська подає розшифроване інтерв’ю із відомою кримською татаркою Тамілою Ташевою. Як відомо, Т.Ташева почала займатися волонтерською та громадською діяльністю ще перед Помаранчевою революцією у 2003-ому році. Уже тоді громадська активістка зазнавала репресій від університетської адміністрації. Після анексії Криму волонтерка разом із однодумцями організувала громадську ініціативу “Крим-SOS”, яка допомагає внутрішньо переміщеним особам. Її досвід Славінська підсумувала такими словами: “…альтруїзм як повсякденний рефлекс, особиста ангажованість у справу і водночас певна відстороненість, яка захищає від емоційного вигорання”.

 

Приємною несподіванкою стало те, що деякі автори дорослішають. До честі Ірени Карпи, потрібно сказати, що вона взялася за цілком потрібний, актуальний, патріотичний і непопсовий проект. Її перу в цій книжці належить оповідання “Світло є”. Воно написано від імені подруги волонтерки Юлі, котра самовіддано працює для військових в зоні АТО, дітей загиблих воїнів, усіх постраждалих від війни на Донбасі, інвалідів, дітей з вадами розвитку. На тлі егоїзму подруги-оповідача реципієнт спостерігає альтруїзм та філантропію Юлі. Авторка зображує протилежних персонажів, чорне і біле, байдужість обивателів до людей на війні і самозречення, самоспалення ентузіастів у волонтерстві. В уста Юлі автор вкладає глибоку християнську мораль з одного боку, а з іншого аналізує гнилу українську ментальність, оте одвічне “Моя хата скраю – нічого не знаю”. “Допомагати тим, хто у більшій біді. Допомагаючи людям, ми допомагаємо в першу чергу собі… “Боже, не дай нам інвалідності наших душ”. Ми зможемо вистояти, лише якщо будемо допомагати одне одному. Ми нація, а отже, ми країна”.

 

Ще одне відкриття цієї збірки – оповідання Андрія Любки “Тарзанка”. Відомий серед жіночої аудиторії поет, улюбленець публіки, який писав легковажні вірші, в цьому творі – жорсткий реаліст і правдописець, котрий не збивається на манівці й примітивізм зображуваного. Хоч у самій подачі матеріалу і можна спостерегти певну самозакоханість та залюбленість у власну персону, адже йдеться про 16-річну шанувальницю таланту Любки… прикуту до інвалідного візка. Поліна. Чарівна дівчина. Стала жертвою підліткових дурощів на воді, невдалого стрибка з тарзанки. І згодом для рідних стає великим головним болем. Усі мрії і надії провінційної дівчини – завоювати столицю, навчатися у престижному вузі, ходити в кінотеатри й спілкуватися з цікавими людьми – канули в лету. Поліна не здалася, не впала у відчай, а почала збирати кошти на операцію. Уже назбиравши 10 тисяч доларів на операцію дівчина вирішує потратити їх не на своє лікування, а віддати на потреби поранених у зоні АТО, що лікуються у військовому шпиталі. Автор показує силу характеру вольової людини, яка в тяжких умовах здатна пожертвувати власним здоров’ям заради високої мети, заради спасіння інших людей. Прониклива й щемлива історія волонтера-інваліда Поліни – це найкраще, що написав Андрій Любка останнім часом.

 

Вкінці книжки читач може надибати вірші лауреата польської премії “Ангелус” Сергія Жадана. Це поезії із нової поетичної збірки “Життя Марії”. Поетичні рядки Сергія Жадана присвячені війні, у ній розповідаються біографії персонажів збройного протистояння між Україною та Росією.

 

“Волонтери. Мобілізація добра” – перший в сучукрліті проект, де письменники спробували подивитися на волонтерський рух, його персоналії та функціонування. Митці спробували осягнути феномен українського волонтерства, розібратися в ментальності та свідомості українців, яких докорінно змінила війна з Росією у XXI столітті.

Яр Левчук

Придбати цю книгу.

  • Олена

    Можу порадити передплатити літературно-художній журнал Дніпро, в ньому публікується багато сучасних українських авторів, журнал для справжніх любителів української літератури. Орієнтується на смоки сучасного читача, і містить в собі такі рубрики, як проза, сучасна українська поезія, драма, фантастика та ін. Виходить щомісячно.
    http://www.dnipro-ukr.com.ua/