Реальність мрії

*Еттінґен Ґебріель. Перегляд позитивного мислення: на основі сучасної нової науки про мотивацію / пер. з англ. Леся Герасимчука. — К. : Наш Формат, 2015. — 208 с.


«Перегляд позитивного мислення…» – дослідження про мрії. Ця наукова історія Ґебріель Еттінґен, професорки психології Нью-Йоркського університету, можливо, спершу викличе неприйняття. Еттінґен зазіхає на найсвятіше в сучасному світі: на потребу людини жити позитивними мріями, в які та може втекти від похмурої реальності.

Проте навіть на інтуїтивному рівні ми розуміємо, що часом без мрій прожити просто неможливо, якщо наше повсякдення пов’язане з рутиною, паперами, бюрократією. Ґ. Еттінґен наводить приклад, що згідно з доповіддю про стан робочих місць у США 2013 р., на підставі опитувань Ґеллапа, 70% американських робітників «не зацікавлені» або «не люблять» свою роботу (с. 44). Сама дослідниця резонно ставить питання про те, як їм «витримати той довгий, нудний робочий день? Джером Сінґер, піонер у дослідженні того, що роблять люди, коли відволікаються від виконання службових обов’язків, зауважив, що коли робоче завдання не обходить людей і їм стає вкрай нудно, розрадою стають позитивні думки і марення» (с. 45).

Пригадується Шекспірове – «What dreams may come?». Уся світова література, усе світове мистецтво, зрештою, в особливий спосіб пов’язані зі здатністю людини мріяти і фіксувати ці мрії в художніх образах – зорових, вербальних, слухових… Проте Ґ. Еттінґен говорить про мрію як чинник впливу на ментальні, когнітивні процеси в людині, і результат цих процесів іншій, ніж ми традиційно звикли вважати. Завдання її дослідження – визначити психофізіологічну основу мрійництва як особливого когнітивного акту, який має вплив на людину. Літературні герої, наділені здатністю до мрійництва, позитивною вірою в майбутнє, часто програють реальності. Сьогодні в науці наявне уже і фізіологічне обґрунтування цього феномену.

«У мене була гіпотеза: мрійництво про майбутнє відбувається на підсвідомому рівні та пливає на нашу пізнавальну здатність, тобто на те, як ми сприймаємо світ. Коли ми про щось мріємо, то не просто втішаємося уявним майбутнім, а починаємо підміною думати, ніби вже досягли цього майбутнього» (с. 64). Саме ця гіпотеза у дослідженні Ґ. Еттінґен знаходить своє фізіологічне пояснення та аргументоване підтвердження у результаті численних експериментів. Не випадково «реалісти» «критично ставляться до позитивних фантазій і часто говорять про мрійництво як гедоністичну та навіть кепську звичку» (с. 64). Крім того, дослідниця говорить про два стратегічно важливі принципи мрійництва: у важких, екзистенційно маркованих умовах, пов’язаних із виконуванням фізично складної роботи або, навпаки, роботи нудної та монотонної; і в ситуаціях проектування майбутнього, яке є унікальною здатністю людини. Як пише Пітер Тіль у книжці «Від нуля до одиниці», майбутні – це всі моменти часу, які ще не відбулися. А, за Ґ. Еттінґен, людина має здатність прораховувати ці моменти і, відповідно, коригувати себе в майбутньому, своє кар’єру, соціальний статус тощо. «Марне фантазування про майбутнє не допомагає. У короткочасній перспективі фантазії здаються непоганою розвагою, але вони виснажують нас і примушують раз по раз зашпортуватися» (с. 12). Рекомендація Ґ. Еттінґен пов’язана з процедурою, яку сама дослідниця називає «ментальним контрастуванням», згідно з яким ми «маємо спочатку мріяти, а потім візуалізувати індивідуальні перепони й перешкоди, які заважають нам ці мрії здійснити» (с. 10).

Мрії важливі як своєрідний зв’язок із реальністю. «Фантазування – потужний засіб вивчення проблеми, бо ви можете віртуально пережити свої бажання без потреби реально діяти й брати на себе зобов’язання» (с. 50) Фантазії важливі під час подолання депресії або ж долання фізичних потреб тут-і-тепер (Ґ. Еттінґен наводить приклад, коли збирання улюблених рецептів допомогло в’язням нацистського концтабору подолати голод, с. 40). Проте розв’язання життєвих проблем за допомогою мрій – шлях у нікуди. Експерименти команди Ґ. Еттінґен доводять, що у результаті фантазування сильно знижується систолярний тиск крові, який є показником втомленості учасників експерименту. У дослідженні наведено іще кілька факторів, які призводять до втомлюваності, зниження тонусу, уваги тощо. Отже, позитивні фантазії роблять нас неготовими впоратися з «важкими завданнями, які потребують зосереджених зусиль».

Помріявши про щось смачне і пішовши не тим шляхом до крамниці, ми вже не будемо повертатися, йти в обхід, а просто купимо те, що стрінеться нам першим. Позитивні фантазії виснажують нас зсередини. Висновок багаторічної праці Ґ. Еттінґен такий: мрії виконують функцію антидепресантів, проте конструювання реальності у мріях може спричинитися до того, що намріяне так ніколи і не здійсниться у нашому світі. Позитивні мрії виснажують і не дають людині можливості боротися за своє гідне життя в реальності.

Дмитро Дроздовський

Придбати цю книгу.

  • Олена

    Для любителів української літератури можу порадити літературно-художній журнал Дніпро. Журнал орієнтований на смаки сучасного читача, та має такі рубрики: проза, сучасна українська поезія, драма та багато інших.
    Також, в ньому публікуються багато сучасних українських авторів.
    Сама виписую, і вам раджу!
    http://www.dnipro-ukr.com.ua/