Творчість, любов, піар художниці на ім’я Роза

2af66370379bfc5201fe2c570306aad0Ярослава Литвин. Роза Вітрів. – Київ: Смолоскип, 2015.


Роман про молоденьку художницю у великому місті. І це не одноклітинна мелодрама, не «серіал на папері»…

Новинки молодої української прози з’являються в книгарнях рідше, ніж новинки молодої української поезії, а відтак, автоматично привертають більшу увагу. Серед таких новинок останнього часу помітною є книжка «Роза Вітрів» письменниці Ярослави Литвин, що побачила світ у видавництві «Смолоскип» і відзначена літературною премією цього видавництва.

Пишучи про «Розу Вітрів», доводиться вкотре повертатися до сьогоднішньої жанрової неоднозначності прози. Книжку можна вважати й чималою повістю, і невеликим романом: подібні тексти сьогодні трактуються по-різному. Але, на щастя, можливі жанрові дискусії не погіршують самої якості твору.

Отже, книжка Ярослави Литвин – це історія молодої художниці. Не банально-передбачувана історія успіху та не трагічний портрет. Точніше буде сказати, що це архетип молодої творчої жінки в декораціях сучасного великого українського міста. І в «Розі Вітрів» чимало уваги віддано як героїні, так і «декораціям».

Героїню роману-повісті так і звати – Роза Вітрів. Вона володіє беззаперечним і загальновизнаним талантом, має безліч друзів, легка на підйом, однак її життя-буття важко назвати гармонійним, ідеальним і безхмарно щасливим. Мандрівний і трохи “розгільдяйський” у хорошому сенсі слова спосіб життя, на диво, не забезпечує чіткого й затишного розуміння свого місця у світі. Тож Розі доводиться метатися й навіть шукати постійну, стабільну офісну працю. Вона виявляється відверто незвичною: художниця працює в PR-службі, яка займається позиціонуванням… столичних жебраків. Як виглядати, щоб розчулити «клієнта»? Що говорити? Який репертуар співати чи виконувати на музичних інструментах? Саме такими питаннями займається та фірма, і, ясна річ, Ярослава Литвин «розкрутила» її на безліч кумедних і дивовижних ситуацій, сказати б, «виробничого характеру».

А ще Роза тримає в душі до часу приховану, інколи навіть від самої себе, драму. Так, це її кохання, однокурсник із часів навчання в Академії, невдалий художник і її чоловік, із яким вони фактично розлучені. Він – ідеальний прекрасний негідник, як його уявляє культурна традиція. Красень, розумник, поціновувач мистецтва, неймовірний бабій, капризний альфонс, любитель алкоголю та нестримних бздурних розваг. Героїня прагне забути про нього, та штука в тому, що саме його присутність не лише бентежить її серце, але забезпечує їй справжнє натхнення, дає можливість творити шедеври…

Ось із якої зав’язки розкручується сюжет «Рози Вітрів». Переконаний, що багато кому він буде цікавий. Або психологізмом, або яскравим образом сучасного міста, або динамічними мистецькими мотивами, або почуттям гумору, або своєрідним витриманим і не слинявим сентименталізмом. Чи, зрештою, всім одразу.

Олег Коцарев
Придбати книжку.