Як із літератури зробити «іскристий лимонад»?

shcho_take_ukr_literatura_0

Леонід Ушкалов. Що таке українська література: есеї. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 352 с.


 

Дорога мені й ця книжка, бо вона, може, краще за всі інші віддзеркалює мою візію української літератури.

Леонід Ушкалов

 

 

Звернімо увагу, як зміна назви «Що таке українська література» на, скажімо, «Якою є українська література» вплинула на враження. Перша (й реальна) назва сягнула суті:

 

Що ти такеє?

 

Поява книжки «Що таке українська література» свідчить: це питання на часі. Мода на 20-ті роки, перепрочитання наших класиків після Революції, низка проектів («Метро до Кибинець», антологія «Постріл на сходах», «Кав’ярня Пока», «Розстріляний календар») стають тим підвісним мостом через культурну прірву, яка віддаляє Україну від… України. Книжку Леоніда Ушкалова теж можна вважати таким місточком.

 

Історію її написання дізнаємося з передмови. Якщо коротко, книжку формують публікації професора Ушкалова в газеті «Україна молода».

 

Книжку не назвеш підручником (хоча в назві є словосполучення «українська література»), але фактаж її настільки багатий, що студент-філолог міг би підготуватися не до одного семінару. Формат книжки, тобто есеї з періодики, нагадує «З мапи книг і людей» Оксани Забужко, але кількість охоплених тем у Леоніда Ушкалова більша, й аудиторія, на яку орієнтована книжка, ширша.

 

45 уроків-есеїв… Укласти їх у систему непросто, але спробуємо умовно розбити їх на блоки:

 

1. Філософські поняття в літературі: абсолют, добро, зло, любов, самотність, щастя, свобода, фатум і так далі.

 

2. Історія та геополітика в літературі (есей 36, наприклад, називається «Україна між Сходом і Заходом. Урок орієнтації на місцевості»).

 

3. Елементи нашої літературної традиції: інтермедії, сміхова культура, полемічна література, автобіографії, афористика, образи жінки, міста й села, сам читач.

 

4. І цілком буденні (на перший погляд) поняття в літературі: гроші, футбол, сновидіння, вино й вибори.

 

Поділ умовний, бо багато есеїв балансують на межі. Й усі вони проілюстровані епізодами з біографій, цитатами, згадками, натяками, яскравими деталями. Неповний перелік героїв Ушкалова: Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Григорій Квітка-Основ’яненко, Юрій Шевельов, Олександр Довженко, Михайло Драгоманов, Микола Хвильовий, Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Юрій Яновський, Олена Теліга…

 

Також, як годиться урокові, професор/автор розмовляє із читачем.

 

«Пам’ятаєте, — говорить Леонід Ушкалов, —

 

і далі залежно від контексту:

 

…початкову сцену «Землі»…?»

 

…подану на сторінках третього числа «Літературного ярмарку» за 1929 рік автобіографію Майка Йогансена?»

 

…як десь у той самий час, коли Арген заблукав ненароком серед різдвяних ялинок на Благбазі, юний поет Сергій Борзенко читав у колі харківських літераторів свої вірші про любов?»

 

Ось тут уява починає працювати. Не помічаєш, як за уроками пролетів час. Ясно, що не все ми пригадаємо. Залишаться завдання «на самостійне опрацювання».

 

У передньому слові Леонід Ушкалов пише: «Я би хотів, аби під час наших імпровізованих «уроків літератури» вона [наша класика] перетворилася зі сухого «підручника життя» на живлющий іскристий «лимонад».

 

У книжці немає слів еманація і парадигма. Та є слова: квіти, футбол, пірати, вино, астрологія, вибори, вертеп, море. Можливо, кола на обкладинці книжки — це бульки того «іскристого лимонаду»?

 

Цитати:

 

Словом, поговорімо про любов.

 

Мабуть, вам не раз доводилося чути, що українець — якщо й не фаталіст, то принаймні уявляє долю в образі всемогутньої володарки світу.

 

А що звичайна людина? Що для неї самотність?

 

Ось так і виходить. Беремо книжку про українську літературу. А отримуємо книжку про… нас самих.

 

Дар’я Кучеренко

 

Придбати книжку