«Карбід» Андрія Любки: смієшся так, що сльози градом котяться!

Karbid

Андрій Любка. Карбід: роман. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2015. — 288 с.


«Під кордоном між Словаччиною й Україною виявлено оснащений залізницею потаємний тунель завдовжки в сім футбольних полів, а в ньому — понад 2,5 мільйони контрабандних сигарет, повідомив словацький уряд. Поліція заявляє, що тунель також міг використовуватися для нелегального перевезення людей…»

Reuters, 19.07.2012

«Що це було?», — єдине, що змогла вимовити після того, як прочитала цю книжку. Перегортаючи сторінку за сторінкою, бажання дізнатись, як же завершиться історія, все більше і більше з’їдало заживо. І, будьте певні, заради такої кінцівки варто відмінити свої справи, і просто поринути в цей пригодницький роман.

В анотації зазначається, що книжка призначена для найширшого кола читачів, однак, я б не рекомендувала її тим, у кого слабкі нерви, адже моментами їх можна добряче «потріпати». Сама манера написання дуже незвичайна: в тексті наявні й матюки, і філософські думки українського поета, публіциста та есеїста Андрія Любки, а чого тільки варті ті жарти, від яких смієшся так, що сльози градом котяться!

Із початку твору маємо змогу стати одним із жителів вигаданого містечка Ведмедів, що на Закарпатті, та поспостерігати за діями не вельми приємного чоловіка Михайла Олексійовича Чвака (він же Тис і Карбід). До нього і досі відчуваю певну неприязнь і відразу. З дружиною у героя стосунки не на найкращому рівні (хоча й причина їх постійних сварок доволі сумна). Також Тис неохайний, любить випити і часом від нього смердить. Здавалось би, якщо людина працює вчителем історії у школі, отже, повинна бути поважною і вихованою, проте не все піддається столітнім стереотипам.

Недивно, що такому дивакуватому чоловікові й ідеї відповідні приходять. Як-от поєднати Україну з Європою. А зробити це за допомогою підземного тунелю — таке геть в голові не вкладається. Зрозуміло, що втілити в життя план такого масштабу одному Тисові не під силу, тому тут ми і знайомимось з іншими героями: з бізнесменом Ікаром, із маломовним румуном Мірчею, з мером міста Золтаном Бартоком та з патологоанатомом Ведмедівської лікарні Уляною Крук. Не виникало сумнівів, що вони вирішили використати мрію Тиса для своїх потреб. Ці герої — контрабандисти, лихварі, аферисти, вбивці, й складається враження, що автор навмисно зібрав усі «перли» нелегальних справ, аби додати роману контрасту. І, судячи з усього, йому це вдалося. Я була шокована, коли читала життєві історії кожного з них. От де було видно, аби міський голова починав свій бізнес, торгуючи туалетним папером, до того ж, спочатку вкравши цей папір? Ото ж бо й воно, ніде. Найбільше вразила розповідь про Уляну Крук, вона ж спокуслива жінка, вона ж Дияволиця. Таких точних деталей контрабанди частин людського тіла (!) я ніяк не очікувала, та чорт з ним, ціла книга неочікувана сама по собі!

Якщо перед Вами стоїть вибір — читати «Карбід» чи не читати, то однозначно читати! Чому? Тому що смішно, актуально, неординарно, непередбачувано, сміливо, абсурдно, місцями навіть гидко. Тут є авантюра, любов, небезпека. Тому що ця невідомість просто затягує.

Дарія Поляк 

Придбати книгу