«Мерщій тікай і довго не вертайся»: вистояна проза від королеви французького детективу

VargasФред Варґас. Мерщій тікай і довго не вертайся // Роман. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 336 с.


— …Що дав Бог Жану-Батісту?

— Він дав йому інтуїцію, м’якість, красу і гнучкість.

— А що дав Диявол?

— Байдужість, м’якість, красу і гнучкість.

— Лайно.

— Правильно кажеш. Але ми ніколи не дізнаємося, в яких пропорціях Бог поєднав це все.

 

У книжці «Мерщій тікай і довго не вертайся» перше що впало в очі — обкладинка. Виникає відчуття, що під нею — той тип романів, де будуть втечі, переслідування, безумні марення, релігійні фанатики, метушня й слабо вмотивований псих-маніяк як головний лиходій. Спішу всіх переконати — це не так.

Обкладинка водночас і приваблива, й дещо оманлива. Бо замість хаотичної оповіді отримуєш вистояну (точно як французьке вино) інтелектуальну прозу з особливим ритмом, створити який можуть тільки досвідчені майстри своєї справи. Згодом починаєш розуміти, чому Фред Варґас вважають королевою французького детективу й чому її три роки поспіль нагороджували премією Асоціації письменників-криміналістів International Dagger Award. Вона робить свою справу зі смаком, дуже прискіпливо й дуже стильно.

У Парижі на дверях багатоповерхівок почали з’являтися середньовічні четвірки. Комісар Адамберґ відчуває, що за ними будуть і вбивства. І справді, минає час – і в місті знайдено перший зчорнілий труп. А між людьми шириться чутка, що в Парижі може спалахнути чума, проте поліція нібито це приховує. Схоже на марення? Варґас усе опише так, що на мить і сам задумаєшся: а чи може в сучасному мегаполісі вибухнути жахлива хвороба з минулого?

Мешканці Парижа спантеличені; безумець малює на дверях квартир середньовічні хрести; чорні мертві тіла знаходять у різних закутках міста; преса підливає масла у вогонь, і сам убивця ніби глузує з поліції та жителів міста. Усе це падає на плечі комісару Жану-Батісту Адамберґу.

Він уміє розплутувати справи з купою прогалин завдяки майже надприродній інтуїції. Це працює в нього приблизно так: «Знаю, але пояснити поки що не можу, і не запитуй мене, чому це так». Проте й аналітичні здібності Адамберґа теж на висоті. Інколи комісар може припинити думати взагалі: відчуває, що це не має сенсу, й усе трапиться, хоче він того чи ні. Від такої стихійності, що інколи скидається на байдужість і бездіяльність, його напарник інспектор Данґлар аж закипає.

У другорядних героях Варґас вишуковує риси, за які їх не лише запам’ятаєш, а й цілком імовірно, полюбиш. Це й колишній моряк Ле Ґерн, що обрав для себе дивну для нашого часу професію глашатая, і «радник із життєвих питань» Декамбре; й інспектор і багатодітний батько Данґлар; і, звісно, подруга комісара Камілла.

Усі вони непересічні особистості, проте в жодному разі не ідеальні. Сам Адамберґ невисокого зросту, риси його обличчя — одна суцільна «неправильність», й Данґлар навіть із його патологічного невміння вдягатися глузує.

Описуючи, як паніка зростає в місті, як психологічно важко працівникам поліції боротися з невидимим злом, Варґас вкраплює в текст і жарти, й «надто людські» й до болю смішні ситуації. Інспектор Данґлар, якого покинула жінка, заливає депресію вином, але залишається турботливим батьком і компетентним поліцейським.

У традиціях найкращих детективів, ефект «ого!» наприкінці спрацьовує безвідмовно, як би уважно не вчитувався в рядки й скільки б теорій на абзац не продукував: а Варґас дає чимало простору для додумування.

Про комісара Адамберґа написано 7 книг, «Мерщій тікай і довго не вертайся» (2001) — четверта. Український переклад Катерини Грицайчук виконаний якісно, тож насолодитися розвитком сюжету й діалогами, які цікаві і в контексті розслідування, й поза ним, можна сповна.

Чому така назва? У давнину ліків від чуми не було. Тому єдина порада, яку могли дати бідоласі, щоби той врятувався: мерщій тікай і довго не вертайся.


…Того дня, коли Бог створював Адамберґа, у нього була дуже важка ніч. … Мало того, що Він погано спав, Йому ще й глини забракло. Тоді він легковажно постукав у двері до свого Колеги, щоб позичити у нього трохи матеріалу…

Дар’я Кучеренко

Придбати книгу