Литовські інтелектуали написали книжку про те, що чекає Східну Європу

ventslova-donskisВенцлова Т., Донскіс Л. Передчуття і пророцтва Східної Європи ; пер. з литовської Георгій Єфремов, Олег Коцарев. — К.: Дух і Літера, 2016. — 120 с.


Цього року на Форумі видавців у Львові видавництво «Дух і літера» представило книжку «Передчуття і пророцтва Східної Європи» — епістолярний діалог двох дослідників «російського феномену». Книжка — розмова, в якій беруть участь політолог Леонідас Донскіс і Томас Венцлова, літературознавець, професор Єльського університету, член Литовської Гельсінської групи.

Л. Донскіс доводить, що Росія — найнебезпечніше сьогодні джерело світового тероризму: «Хай там як, уперше в історії загрозою для Заходу та взагалi для всього людства стає Росiя — ревiзiонiстська й терористична ядерна держава, що її президент, Владiмip Путiн, являє собою незбагненну сумiш гангстеризму, фашизму, ipедентизму, реваншизму, крайнього нацiоналiзму та радянськоiї ностальгiї. Такий собi родич Мілошевича, але з ядерною зброєю…» (с. 24).

Т. Венцлова вважає, що ситуація на планеті уподібнюється тому, що відбувалося перед Великою французькою революцією. «…світ сьогоднi перетворюється на «тотальний ринок i арену безмежного споживацтва, сором’язливо прикритого симулятивними поступками лiвизнi й частковим прийняттям її риторики. <…> Нещодавно з’явився трактат Томаса Пiкеттi, що його нерiдко порiвнюють iз „Капіталом“, у ньому показано, що сьогодні розшарування майже таке, як напередоднi французької революції (тодi, як ми знаемо, все закiнчилося катастрофою й гільйотиною)» (с. 63).

Л. Донскіс і Т. Венцлова говорять про важливість правди, яка має бути почута президентами. На жаль, навіть у провідних демократичних країнах помітна тенденція створення викривленої медіареальності. Наявність у масовому сприйнятті політично інспірованих симулякрів загострює кризу. Крім того, не менш важливо чесно дивитися на проблеми, адекватно їх називаючи: «У світі прагматики та ефективностi правда перетворюється на неприємну перепону. Чи не тому дуже небагато хто з полiтикiв та урядiв наважилися назвати трагедiю України власним іменем — як росiйське вторгнення i вiйну проти суверенної держави, а не як такий собi млявий внутрiшнiй конфлiкт мiж владою й сепаратистами? Французький фiлософ i полiтичний мислитель ХХ столiття Ален Безансон писав, що неспроможнicть Заходу второпати правдиву сутність радянського комунiзму» (с. 28). На жаль, для європейських країн наша війна часто бачиться в категоріях «громадянської», що аж ніяк не відповідає дійсності. Науковці прагнуть донести об’єктивне знання про цю війну, яка вкотре оголила терористичну сутність путінської Росії, в якій протягом останніх десятиліть самі росіяни стали безправним об’єктом політичних ігор: «Захiд, заколисаний радянським застоєм i добою Єльцина, якось не помiтив дедалi мiцнiючого росiйського фашизму?… Важко переконати Зaxiд, що мiсце Владiмiра Путiна — не на ранчо колишнього президента США Джорджа Буша та не на дружнix вечipках у Гергарда Шрьодера і Тоні Блера, а на лаві підсудних Гаазького трибуналу» (с. 26-27).

Л. Донскіс ставить точний діагноз Росії, яка постійно генерує ідею свого месіаністичного статусу. Росія від Російської імперії, СРСР і до сьогоднішньої Федерації — держава, в якій лише певна група людей мають абсолютну владу, проте ця влада побудована на принципах корупційної клановості. Насправді ж у Росії немає екзистенційного відчуття свободи.

Дмитро Дроздовський