«Шосте вимирання»: лауреатка Пулітцерівської премії дає відповіді на важливі питання

kolbert

Елізабет Колберт. Шосте вимирання. — Київ: Наш Формат, 2016. — 320 с.


Кожна книга жанру нон-фікшн — це надзвичайно цікава екскурсія. За кілька сотень сторінок можна не тільки поринути у світ науки, але й отримати відповіді на дуже важливі питання. Журналістку Елізабет Колберт занепокоїла тема вимирання, і вона вирішила в цьому розібратись. Жінка настільки захопилась своєю роботою, що після публікації отримала Пулітцерівську премію.

Книга американки починається із захопливої, і в той же час моторошної анотації. Вона відразу говорить про те, що приблизно двісті тисяч років тому з лиця Землі почали пропадати тварини, птахи і риби. Кожен школяр знає, що мамонтів давно не існує, але чому? Щоб відповісти на це запитання, треба добряче заглибитись в історію і знайти те, чого не бачать інші. Саме це і зробила Колберт.

У відгуках представники преси роблять акцент на тому, що Елізабет не повчає читачів, і це дійсно так, але її книга нікого не зможе залишити байдужим. Теми, зачеплені в книзі, стосуються не тільки звірів. Якщо природних катаклізмів та інших лих не може витримати надзвичайно сильна тварина, то що тоді казати про людей?

«Шосте вимирання» — це не роздуми автора про те, чому почали пропадати мамонти і схожі на пінгвінів птахи. Це достойна наукова робота, підтверджена історичними фактами. Разом з Елізабет читачі зможуть побувати у різних куточках світу, і дізнатись, наскільки багатою була і залишається фауна. Того, в кого опиниться книга, журналістка відправить на різні континенти, познайомить з дивними, веселими та цікавими людьми, і покаже незвичайні локації.

В книзі дивним образом переплітаються романтика і сувора реальність. Приємно читати описи гарних місцевостей, в яких і самому захочеться побувати. Значно гірше дізнатись про те, чому не стало рідкісних риб, тварин і птахів, та найсумніше те, що в цьому винна людина.

Колберт дуже вдало поєднала минуле з теперішнім. Її подорожі відбуваються в наші дні, але в той же час вона постійно робить посилання на історичні факти. Цікаво почитати не тільки про сучасних людей, але і про тих вчених, які сотні років назад почали цікавитись проблемами вимирання.

Питання, яке зачепила американка, глобальне, тому відразу отримати всі відповіді не вдасться. Щоб бути максимально точною, вона все розкладає буквально по полицях. Теорії вимирання є різні: отруйні речовини, випущені людьми, метеоритний пил, який убиває все живе, віруси, інфекції і тому подібне.

Читачі як наяву зустрінуться із вченими, які першими опублікували роботи щодо вимирання. Факти, наведені автором, настільки правдиві, що важко посперечатись з якимось із них. Можна навіть почитати цитати із науковий статей, які вийшли декілька століть тому, і зараз знаходяться тільки в музеях.

Витримці Колберт можна тільки позаздрити. Багато хто на її місці покинув би почате, тому що докопатись до істини в таких глобальних питаннях дійсно важко. З іншої сторони, рано чи пізно хтось повинен був цим зайнятись, щоб люди мале хоч якесь поняття стосовно того, як вони живуть, що роблять, і як в подальшому це може вплинути на них самих. Факти, наведені автором, іноді взагалі лякають, та добре, що природа дає людям час схаменутись і зробити правильні висновки.

Сергій Завалко

Придбати книжку