Сенсаційний трилер «Маестра»: на що спроможна жінка на шляху до вершин

maestraЛ. С. Хілтон Маестра: роман / переклад з англійської Є. Кононенко. — Київ: Махаон-Україна, 2016. — 312 с.


На що здатна жінка?… Хоча стоп! Жінки теж люди: здатні на все те ж, що й протилежна їм стать тобто чоловіки. Важко сказати, чи жорстокіші, підступніші й мстивіші, але однозначно ведуть боротьбу за виживання, дурять інших та вбивають не гірше. Авантюрно-кримінальний роман британки Лізи С. Хілтон «Маестра» — яскравий тому доказ.

Ліза С. Хілтон — письменниця, журналістка, художній критик та телеведуча. Вивчала історію в Оксфорді, потім історію мистецтв у Флоренції та Парижі. Знання пов’язані з мистецтвом майстерно переплела з сюжетом психологічного трилеру «Маестра».

Книжка розповідає про молоду мистецтвознавицю Джудіт Рішер. Вона працює в престижному лондонському аукціонному домі. Жінка фінансово ледве зводить кінці з кінцями й випадково зустрічає свою давню знайому Ліану. Остання пропонує їй роботу в барі дівчиною на один вечір: розважати клієнтів спілкуванням і фліртом. Поміж цим, на основній роботі на Джудіт звалюється низка неприємностей. Вона запідозрює свого шефа в шахрайстві, що породжує низку авантюрно-кримінальних поворотів у сюжеті.

Роман починається з натяку на секс-оргію. Відразу уявляється напівтемне приміщення якогось розкішного сучасного палацу, напівоголені жінки, від яких віє звабою, мужні і навіть вже сиві чоловіки з дорогими запонками й хтивими закидами. Через низку сексуальних сцен, що займають не останнє місце в книзі, пригадується гламурний бестселер «50 відтінків сірого». Однак роман Хілтон рятує авантюрно-інтелектуальна й гостра соціальна складові сюжету.

Є в романі й про «благородний» вид дівчачої роботи: вдягати модні дорогі сандалі, трясти волоссям і сьорбати вино, поблискуючи ролексами. Іншими словами, бути ходячою вродливою манекеншою, якою головна героїня протягом певного періоду книжки успішно підробляє.

Є й інтелектуальні маленькі загадки, такі як загадка картини, ймовірно написаної англійським вченим біологом та художником Джорджем Стабсом, який малював здебільшого коней чи собак з людьми. Незаконні оборудки навколо творів мистецтва й безжальна італійська мафія. Зрештою італійці, взагалі, у Лізи Хілтон — це зграя мафіозі, яка займається урядовою корупцією, але дуже добре розуміється на культурі.

Часом авторка бентежить контрастними сценками такими, як наприклад: «буркнула щось на мистецькому жаргоні й сіла на унітаз обмірковувати ситуацію». Мистецтво й клозет: ймовірно таке поєднання нічого не означає, але враховуючи те, що головна героїня роботою в елітному ескорт-клубі заробляє більше, ніж на арт-аукціонах і нарікає на малі гроші в останньому, то виникає думка, що то ніби знак перемоги суєтних людський потреб над мистецтвом. Коли ж в оповіді з являється картина «Юдит вбиває Олоферна» Артемізії, одразу ж виникає думка, що то неспроста. Таке враження, ніби то своєрідний символ жіночої помсти за зраду, зневагу й приниження.

Джудіт — холоднокровна вбивця, цинічна, прагматична жінка. Її духовні ідеали частіше асоціюються з духмяним ароматом їжі чи з запахом новеньких купюр, аніж із чимось вищим.

Варто зазначити, що становленню «такої» Джудіт передували серйозні психологічні травми, глибокі приниження. Звісно, як і всі подібні люди, вона спочатку була іншою. Ще одна зламана й пропаща душа. Часом читач, можливо, зможе навіть відчути до неї повагу, симпатію, поспівчувати їй. 

Кінокорпорація «Коламбія Пікчерз» придбала права на екранізацію ще до виходу книги у США.

«Маестра» буде цікавою шанувальникам «Коду Да Вінчі» й «Нареченої мафії»; як шанувальникам еротики, так і прихильникам напруженого психологічного трилеру.

Юрій Мостовий