Бестселер про клімат «Це змінює все…» — для тих, хто не читає книжки про екологію

KleinНаомі Кляйн. Це змінює все: капіталізм проти клімату. — Київ: Наш Формат, 2016. — 600 с.


У перші два дні читання відчуття, ніби на тебе падає лавина, від якої так просто не втечеш. Лавина фактів, інформації, висновків, претензій. Хто винен?! Часу мало! Градуси! Праві! Ліві! Саміти! Спікери! Що робити?! Куди бігти?! Хто врятує?! У такому ритмі цейтноту перебуваєш до кінця 424-ї сторінки — моменту, де все це закінчується, і можна спокійно видихнути.

Книга-репортаж, що не соромиться виставляти у небажаному світлі будь-кого. Відчувається нестримний, викривальний темперамент західної журналістики. І сама книга написана для нього, під нього, до нього — до Заходу, там де все відбувається, вібрує та шириться світом. Ніби напряму ведеться діалог на якійсь конференції міжнародного масштабу з глухими, апатичними та «технологічно пихатими». Гнівний та осудливий крик на кожному слові. Поволі й себе відчуваєш втягнутим у все це божевілля та сутичку інтересів.

Конфронтуючі сторони — капіталізм та клімат, — що офіційно зійшлися 23 червня 1988 року, коли тодішній очільник дослідницького інституту НАСА Джеймс Гансен засвідчив реальність глобального потепління на засіданні конгресу.

Репортаж довжиною 424 сторінки багатошаровий, продуманий та безкомпромісний. Поаналізовано все: історичні події (війни, катаклізми, обговорення глав держав, висновки експертів), поняття сучасного устрою та суспільних реалій (консерватизм, капіталізм, ринковий фундаменталізм, неолібералізм), спроби навести лад в екології (глобальне рівноправ’я, кліматичне кредиторство, План Маршалла для довкілля), постраждалі внаслідок політики та катаклізмів території (Індія, Китай, країни, що розвиваються, Блокадія)… Усе взаємопов’язане, причинно-наслідкові зв’язки простежуються з абзацу в абзац.

Композиційно маємо три великі частини. Перша присвячена огляду наробленого та заподіяного, з жалем та прикрістю надаються цифри, наявні ресурси для подолання вуглекислого хаосу та крихта часу, який маємо у розпорядженні. У другій — аналіз спроб вийти з ситуації та розвінчення міфів щодо псевдозахисників довкілля. Тут відкриваються роботи за лаштунками, тобто боротьба екологічних організацій та активістів за можливість жити на більш-менш чистій планеті в майбутньому. Третя частина власне про життя: про дітей, види рослин і тварин, про те, що мусимо вберегти для нас самих же. Вона більш жіночна. Між рядків вимальовується жінка, що плекає надію, що врешті зміниться все! «Тоді як громади починають не просто чинити опір екстрактивізму, а створюють світ, який має постати на руїнах колишнього, захист циклу народження є серцем більшості моделей розвитку — від нового сільського господарства до будівництва та використання дощової води».

Аналізуючи попередні праці журналістки, маю сказати, що «Змінюється все» написана в тому ж дусі: той самий осуджуючий тон, ті ж «треба», «мусимо», «інакше…», що й у попередніх «No Logo» та «Доктрина шоку». Акценти розповіді переходять з ери маркетингу та пригнічення країн «третього світу» («No Logo») на огляд підприємницьких схем отримання максимального економічного зиску з кризових подій («Доктрина шоку»), і тепер антикапіталістичні настрої та скарги пішли на захист довкілля. Будучи завзятою активісткою за альтерглобалізм, Наомі Кляйн підходить уже з третьої сторони до проблем боротьби з меншовартістю простих людей перед можновладцями та біг-босами. Все так само критикуються МВФ і СОТ за нинішній економічний status quo та обгрунтовуються альтернативні шляхи розвитку людства й економіки (варто зазначити, що авторка не просто каже про потребу змін, вона пропонує варіанти та шляхи руху).

Чи варто читати? Для саморозвитку — безперечно. Проте між етапами читання мають бути перепочинки, таку книгу треба дозувати, бо за раз збагнути та проштудіювати все — то важкопідйомна задача, незважаючи на абсолютну доступність викладу та структурованість подачі матеріалу. Особисто для мене найзахопливішим виявився вступ. Головна думка розкрита в ньому мало не з усіх сторін: першим було не слово, була думка, і з наших думок, упереджень і вподобань починаються дії, а за ними — наслідки. У даному випадку — все починається з психології споживання. Чим більше працюємо, тим більше хочеться купувати, розслаблятись, їхати кудись відпочивати, на що, власне, й спрямована глобалізація — зробити світ довкола доступнішим, а шляхи збагачення — вільнішими. І поки самі у своїй голові не зупинимо шарові механізми капіталізації та прокорпоративної ідеології, яку так люто з усіх боків штурмує авторка, ми собі нічим не допоможемо: «Ось ще один урок від громадських рухів минулого: усі вони розуміли, що процес зміни культурних цінностей був основним у їхній діяльності». Світ уже втомився від співчуття постраждалим від повеней, ураганів, посух. Екологія настільки далека та абстрактна, що відчуття себе маленькою людиною перед порятунком людства й Землі ще більш загострюється перед більш насущними проблемами кожного з нас. Як каже сама Наомі Кляйн, ця книга для тих, хто ніколи не читає книжки про екологію. Хто, можливо, й може щось змінити, та навряд чи буде.

Анастасія Нарольська

Придбати книжку

  • Тарас Трембач

    Не дуже актуальна книжка для України.

    Нещодавно в одному з інтернет-магазинів придбав п`ять книжок: “Україна на межі” Анни-Лєни Лаурен, “Брати-засновники. Революційне покоління” Джозефа Еліса, “Шосте вимирання. Неприродна історія” Елізабет Колберт, “Кабульський книгар” Осне Сейєрстад та власне “Змінюється все. Капіталізм проти клімату” канадської журналістки Наомі Кляйн. Не дивлячись на те, що “Змінюється все. Капіталізм проти клімату” коштувала найдорожче, ця книга виявилась найгіршою з переліченої п`ятірки книг.

    Звичайно в книги є плюси, робота дуже грунтовна, авторка дуже серйозно попрацювала з джерелами: для написання книги використано 884 першоджерела! Окремо хочеться відмітити чудовий дизайн обкладинки книги та гарну закладку. Останнім часом в багатьох книгах видавництва “Наш формат” присутня закладка, що дуже зручно та мило. Однак, як на мене, дана книга не дуже актуальна для України та розрахована, насамперед, на читачів Північної Америки. Спробую пояснити, що маю на увазі.

    Так про що книга? Купуючи книгу думав, що про зміни клімату під впливом глобального потепління. Розраховував, що в книзі представлені моделі зміни клімату. Як буде виглядати наша планета в 2050 році? Як швидко розтануть льодовики? На скільки метрів підніметься Світовий океан? Які країни та міста затопить Світовий океан? Книга не про це! Книга про боротьбу суспільних екологічних рухів та великих транснаціональних корпорацій, в першу чергу нафто-газових.

    Для того щоб уникнути екологічної катастрофи людство повинно зменшувати викиди вуглецю в атмосферу. В книзі детально аналізуються погляди та настрої різних фінансових і політичних груп США щодо зменешння вуглецевих викидів. З книги дізнаєтесь чому прихильники демократичної партії, як правило, за зменшення викидів вуглецевих газів, а республіканської – проти. Книга перенасичена прізвищами північноамериканських політиків та підприємців, назвами різних корпорацій та інститутів. Дуже часто згадуються конференції та форуми інституту Хартленда, інституту Катона, інституту Айн Ренд, а тому українському читачеві може бути важко розібратись в усьому цьому.

    В книзі авторка закликає до справжнього хрестового походу проти таких нафто-газових корпорацій як Shell, British Petroleum, ExxonMobil та інші. Наомі Кляйн переконує, що світовій економіці необхідно перейти на відновлювані джерела, а видобуток вугілля та нафти необхідно припинити, або, принаймі, різко обмежити. Як на мене, ці заклики досить ідеалістичні та мають мало спільного з об`єктивною реальністю. Країни, що розвиваються, в першу чергу Китай, Індія, Бразилія прагнуть економічно наздогнати США та Європу і їхнє прагнення цілком зрозуміле та закономірне, а зробити це без видобутку вуглеводнів неможливо. Для того щоб зберегти промисловість та втримати робочі місця, США та Європа будуть змушені і надалі видобувати вуглеводні, а тому зменшення видобутку вуглеводнів дуже примарне. Досвід останніх десятиліть це підтверджує, не дивлячись на всі підписані договори, видобуток вуглевіоднів лише зростає. Наомі Кляйн дуже жорстко засуджує видобуток сланцевої нафти і газу. Так то воно так, природу північної Альберти справді шкода, але для України сланцева нафта і газ – це Боже благословіння! Не менше! Без сланцевої нафти і газу барель нафти і надалі б коштував 120 доларів. Дорога нафта це зміцнення Росії, а коли твої знайомі та близькі гинуть від куль російських солдат втрачена красота природи Північної Канади відходить на другий план.

    Як на мене, найближчим часом людство продовжить активно видобувати та спалювати вуглеводні, а тому цікаво прочитати розділ про геоінженерію. Видається мені, що людство таки буде змушене вдатись до геоінженерії, яку авторка критикує. Добре, що Україна знаходиться в північній півкулі. Чому? Прочитаєте розділ про геоінженерію зрозумієте чому. Не всі ж карти мені відкривати!

    Місцями авторка дуже відверта, інколи її відвертість навіть шокує. Наомі Кляйн розповідає про те як важко було їй завагітніти, про три викидні, про лікування безпліддя. З книги зможете дізнатись, чи пов`язані ці проблеми авторки з екологією та життям в сучасному мегаполісі.

    Одним словом – купуйте, читайте, висновки робіть самі!

    • Вікторія Торон

      Грунтовний відгук. Дякую!