«Гіперіон» Дена Сіммонса: поліфонічний заспів нової космоопери

          Сіммонс Д. Гіперіон : роман / пер. з англ. Б. Стасюка. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2016. – 448 с. – (Серія «Чумацький шлях»).

 

Це чергування бешкету й знемоги

До краю спантеличило Титанів…

Джон Кітс. Гіперіон (переклад В. Мисика)

 

Незавершена поема англійського поета-романтика Джона Кітса «Гіперіон» про звитягу богів-олімпійців над їхніми попередниками титанами стала джерелом натхнення для відомого американського письменника-фантаста Дена Сіммонса. Його зацікавив символічний зміст Кітсового твору, у якому відображено зміну епох, кардинальний перехід на новий рівень існування, на основі чого Ден Сіммонс створив власний міф про майбутнє планети, де на людство чекають суттєві зміни й освоєння космічного простору.

Однойменний науково-фантастичний роман «Гіперіон» з’явився 1989 року та став першою книгою в тетралогії Дена Сіммонса «Пісні Гіперіона», до якої входять ще три романи: «Падіння Гіперіона» (1990), «Ендіміон» (1996), «Сходження Ендіміона» (1997). Дотичним до серії є й оповідання «Сироти Спіралі» (1999), дія якого відбувається також у Всесвіті Гіперіона. 1990 року Сіммонс за роман «Гіперіон» отримав престижну премію «Г’юґо» та відзнаку авторитетного журналу «Локус». Згодом книга була відзначена Іспанською асоціацією фантастики, наукової фантастики та жахів (премія «Іґнотус») і Конгресом японських любителів наукової фантастики (премія «Сейюн»).

«Гіперіон» – це роман-обрамлення, що об’єднує шість окремих новел, кожна з яких є розповіддю певного головного героя. Структурним зразком для Сіммонса стали «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера. Як і у творі середньовічного поета, в «Гіперіоні» історії розповідають прочани, які мають різні долі та неоднакові етичні погляди: католицький священик Лінар Гойт, відставний полковник Федман Кассад, успішний у минулому поет Мартін Силен, учений-етик, історик єврейського походження Сол Вайнтрауб із дочкою-немовлям Рахіль, приватний детектив, єдина жінка в компанії Брон Ламія, капітан тамплієрського корабля-дерева Гет Мастін і Консул (ім’я якого не вказано).

Сімох пілігримів обрано для подорожі до Гробниць Часу, таємничих артефактів, розташованих на Гіперіоні, поблизу яких усе частіше з’являється Ктир – триметровий металевий монстр із чотирма руками, на тілі якого виступають гострі леза, знаряддя кари та вбивства. Він нанизує жертв на шипи офірного Дерева Згуби, котре подорожує в часі  разом із Гробницями. Прихильники Церкви Останньої Спокути вважають цю істоту богом, Аватарою покарання людства за гріхи, але, здається, серед релігійних переконань паломників, обраних для останньої прощі, «марно шукати культ органічної машини для вбивства» (с. 30).

Міжгалактична політична спільнота Гегемонія Людини знаходиться на межі війни з Вигнанцями – людьми, що зазнали певних мутацій, пристосувалися до життя в космосі й стали нездоланною силою для Гегемонії. Інтригує припущення керівників із головного управління міжгалактичної спільноти в Центрі Тау Кита про те, що один із прочан співпрацює з Вигнанцями і, можливо, зливає секретну інформацію цим варварам. Тим часом уже «на підході до системи Гіперіон… міграційний рій Вигнанців… щонайменше чотири тисячі одиниць» (с. 16), які прагнуть або захопити головні артефакти планети, або взагалі здійснити цілісну атаку на Всемережжя. Є надія, що лише розгадка таємниці Гробниць і зустріч із Ктирем допоможе запобігти руйнуванням і загибелі людської цивілізації.

Історія кожного з прочан допомагає краще зрозуміти цих персонажів та усвідомити причини, через які саме їх було обрано для цієї місії. Усі оповіді є унікальними: одні сповнені кохання, пристрасті й краси, інші – гумору, трагізму і пошуку духовних істин.

Наприклад, оповідь поета Мартіна Силена – це натхненний опис життя успішного автора віршованого бестселера, який, отримавши значний гонорар і визнання, занурюється з головою в радощі багатійського існування, спілкується з телепорт-бомондом і флешбек-наркоманами. Силенові стає доступна інфосфера, опановуючи її, він шаленіє у нескінченному потоці різноманітних даних. Поет «більше не покладався на довготермінову пам’ять, віддавши перевагу минущим утіхам від імплантованого всезнання» (с. 180). Тут актуалізується проблема людини в надміру інформаційному суспільстві. Знання стають поверховими, серед населення домінує дилетантське розуміння світу речей. Також у Силеновій оповіді знаходимо філософсько-філологічні роздуми про слово/поняття і про те, що значить бути істинним поетом. Пізніше перед нами постає цілісна картина ймовірної еволюції творчого життя письменника: від шаленого успіху книги, що вийшла вчасно й принагідно, до зневіри та банкрутства, від якого необхідно рятуватися конвеєрним написанням серії книжок із примітивною фабулою і картонними персонажами, перетворюючись на письменника-чорнороба. І все через те, що поезія вже нікому не потрібна, «ніхто не платитиме за чужу екзистенційну тривогу…» (с. 181).

Більш трагічною і зворушливою є оповідь ученого Сола Вайнтрауба про його родину та батьківську любов до доньки Рахілі, яка занедужала загадковою хворобою, пов’язаною з часовими трансформаціями. У цій історії багато уваги приділено міркуванням Сола про релігійні концепції. Він, як учений та історик, відкидає ідею персоніфікованого Бога, але все ж таки, в критичний момент, звертається до нього, нехай навіть у формі інвективній. Сола бентежить біблійна розповідь про покору Авраамову, якому Бог наказав принести сина Ісаака в жертву «цілопаленням». Як дослідник історії етичних систем, Сол розуміє, що «будь-яка вірність божеству, концепції або універсальному принципу, який ставить покору вище від порядної поведінки стосовно невинної людини – це зло» (с. 260).

Незважаючи на те, що всі оповіді відрізняються одна від одної, єднає їх між собою тісний зв’язок із страхітливим металевим монстром – Ктирем. Ким би не вважали цю істоту – божеством відплати чи подобою Термінатора з популярної кінострічки 1984 року, що відправлений із майбутнього первинним штучним інтелектом, – Ктир відіграє головну роль у прийдешньому конфлікті. І саме від цієї останньої прощі семи пілігримів залежить доля цілого Всемережжя.

Основою успіху роману є стильова різноманітність його складових частин. В іншому разі «Гіперіон» міг би перетворитися на суцільну монотонну розповідь, але завдяки майстерності автора став одним із найулюбленіших творів шанувальників наукової фантастики. Оздоблений численними ремінісценціями й алюзіями на класичні поезії Джона Кітса, Вільяма Батлера Єйтса, Девіда Герберта Лоренса та твори багатьох інших письменників, цей роман, безперечно, потрапить на книжкову поличку навіть найвибагливіших літературних гурманів.

Якщо в тексті й наявні похибки, пов’язані з науковою інтерпретацією фізичних законів, то вони марніють на тлі філігранно виписаних космічних картин, коли в уяві читача постає незвичайна гамма кольорів галактичних дійств та інопланетних пейзажів.

Роман Дена Сіммонса став знаковим явищем в історії наукової фантастики в кінці 1980-х – на початку 1990-х років, його поява дала привід говорити про початок нової хвилі космічної опери, позбавленої банальної стрілянини з бластерів і легковажних перегонів на зорельотах серед астероїдних скупчень.

Прочитання роману «Гіперіон» тотожне прочитанню шести окремих нетривіальних повістей. Один короткий огляд такої книги, напевно, є моветоном, оскільки це шедевр світового масштабу з оригінальною побудовою та широким проблемним колом. Цей роман повинен бути об’єктом дипломної роботи, а якщо додати до нього інші книжки тетралогії, то матеріалу вистачить на цілу дисертацію.

Окремо варто відзначити українське видання роману, яке містить цікаву передмову від перекладача, симпатичні ілюстрації та інформативні сторінки з примітками в кінці книги. Переклад високої якості й позначений чудовим пристосуванням української мови до оригінального тексту. Єдине, що іноді видається недоречним, так це зайве прагнення додати надмірного евфонічного ефекту між деякими словами, що трохи суперечить правописним правилам, але такий нюанс цілком нівелюється через усвідомлення про титанічну перекладацьку працю, яка помітна й голим оком.

P.S. Ще в червні 2015 року американський канал SyFy оголосив про розробку нового фантастичного серіалу на основі роману «Гіперіон». Серед потенційних продюсерів звучали імена Тодда Філіпса («Похмілля у Вегасі») і Грема Кінга («Відступники»), а крісло виконавчого продюсера мав намір зайняти популярний актор Бредлі Купер, чотири рази номінований на премію «Оскар». Поки що все залишається на стадії чуток та обговорень, але маємо надію, що з часом Всесвіт Гіперіона буде перенесений на екрани й порадує неземною красою і загадковістю багатьох глядачів.

Ігор Ярославський

Купити книгу «Гіперіон»