«Як писали класики…» Ростислава Семківа. Літературні настанови від прозогігантів

 

         Семків Р. Як писали класики: поради, перевірені часом. – К. : Pabulum, 2016. – 240 с.

 

Створення книги – це жахлива боротьба, що виснажує душу,

вона схожа на довгий напад болісної недуги.

Джордж Орвелл. «Чому я пишу»

 

Книжка українською про письменницьку майстерність – це рідкість, майже виняток, але якщо вона ще й написана українським автором – це унікальне явище. Літературознавець, критик, викладач профільних курсів, лектор Центру літературної освіти Ростислав Семків спільно з новонародженим видавництвом «Pabulum» (до речі, назва якого в перекладі з латинської значить «їжа для розуму») створили особливу книгу, яка вже за місяць свого існування отримала велику кількість позитивних відгуків від широкого кола читачів (на яке вона загалом і розрахована).

«Як писали класики: поради, перевірені часом» – це добірка настанов великих, популярних і титулованих літературних майстрів, розбавлена авторськими коментарями, узагальненнями та висновками. До складу обраних увійшли: Агата Крісті, Джордж Орвелл, Рей Бредбері, Курт Воннеґут, Мілан Кундера, Маріо Варґас Льйоса й Умберто Еко. Добірний перелік, погоджуєтеся?

Деякі з названих письменників створили окремі книжки про тонкощі роботи з текстом, а дехто обмежувався спорадичними есеями чи принагідними висловлюваннями щодо письменницької майстерності. Незважаючи на це, Ростислав Семків зміг фахово (і водночас доступно) проаналізувати наявні матеріали про життя й творчість «великої сімки» класиків. У кожному розділі, присвяченому одному з письменників, літературознавець акцентує увагу на біографічних фактах, що мали вплив на творчість, виокремлює і розшифровує (замість «декодує» – за Орвелловою порадою) нюанси залаштункового процесу творення.

Безперечно, кожному цікаво дізнатися, чому в детективах Агати Крісті з’явилися такі персонажі, як Пуаро та міс Марпл, або осягнути дзен у мистецтві написання книжок від Бредбері, або остаточно зрозуміти, яким чином 48-річному університетському професору Умберто Еко вдалося першим виданим детективом сколихнути весь літературний світ. Тож констатуємо, що «Як писали класики…» буде корисна й для звичайних читачів, котрі навіть і не думали створювати власні тексти (можливо, після прочитання їм теж закортить щось написати), і для письменників-початківців, які завдяки книзі Ростислава Семківа отримають додатковий творчий імпульс. Адже сила таких видань в атмосфері, що огортає мрійників, які прагнуть побачити на поличках книгарень корінці з власними прізвищами та знайти свого читача, а потім через роки розповідати перед великими аудиторіями про таємниці письменницької майстерності.

Як би там не було, але, звертаючись до таких ентузіастів, необхідно наголосити на тому, що прочитати узагальнені поради великих класиків – це не означає навчитися писати, як вони. Перш за все, ви маєте зробити це для того, щоб усвідомити, через що доводиться проходити письменникові на шляху до успіху та визнання, та відчути серцем, методи і прийоми письма якого з авторів відповідають вашим поглядам.

Та, завжди пам’ятайте, як писав Нобелівський лауреат Маріо Варґас Льйоса в «Листах молодому романісту»: «Не буває скоростиглих романістів. Усі великі, всі чудові романісти спершу були письменниками-підмайстрами, і талант їх поволі розвивався завдяки наполегливості та вірі у власне покликання…»

На дозвіллі можна переглянути основні правила письма класиків, що вміщені в книзі, та взяти від кожного якийсь один головний пунктик, котрий на вашу думку принесе користь саме вам. Наприклад, такий збірний список може виглядати наступним чином:

  • Постійно вигадуйте сюжети.
  • Починайте якомога ближче до кінця історії.
  • Обходьтеся без зайвих слів.
  • Композиція не повинна бути однорідною.
  • Не пишіть про все – найцікавіше замовчуйте!
  • Залучайте яскраві фішки масової культури.
  • Читайте, багато читайте!

Кому належить яка порада, гадайте самі, а краще прочитайте цю чудову книгу, тоді вже дізнаєтеся напевно. До того ж, таке нон-фікшн видання прикрасить будь-яку домашню бібліотеку, оскільки дебютанти на книжковому ринку – видавництво «Pabulum» – пречудово постаралися, оформлюючи свого первенця.

 

P.S. Було б цікаво згодом прочитати про таємниці письма й інших авторів. Усе це виглядає доволі перспективно: «Як писали класики 2», «Як писали інші класики» або навіть «Як писали українські класики». А чом би й ні?

 

Ігор Ярославський