Коли ти чужий – огляд книги віршів та записів Джима Моррісона

Джим Моррісон. Американська молитва. Івано-Франківськ: Видавництво «П’яний корабель», 2016 — 400 с.

Ми усі персонажі великого і божественного наркотичного шоу, сказала одна сучасна зірка рок-музики. І зважаючи на навколишнє, їй віриш. Можливо, саме тому історія людства сповнена настільки безжалісними, незбагненими і відверто монструозними вчинками, взяти хоча б двадцяте сторіччя. Всього лише за якісь сто років — а що таке сто років у порівнянні з віком цивілізації? — люди настільки добре вдосконалилися у руйнуванні і самоліквідації, що вже буквально в середині минулого століття наш світ опинився під загрозою ядерного знищення. Додайте сюди революції, геноциди, позбавлення такого важливого для людини елементу, як воля, вдосконалення у мистецтві допиту і катування… Якщо замислитися, то навіть стає дивно, як це Небесам досі не спало на думку знищити суще. Та вочевидь, попри усю свою неслухняність і любов до бруду, людство врешті-решт є улюбленою дитиною Всесвіту. Саме тому очільники Світобудови не натискають кнопочку «живлення», навпаки, вони знову і знову тиснуть на «перезавантаження», даючи людям усе нові і нові ключі до дверей спасіння, тобто самовдосконалення і розуміння природи Всесвіту, яке виведе нас на інший, значно вищий щабель розвитку. І одним з таких «ключів» був простий американський парубок, поет, містик і лідер рок-гурту The Doors Джеймс Дуґлас Моррісон, або просто Джим.

Існує повір’я серед
Дітей Людських, яке стверджує, що
все буде добре.

Шукай, людино, тихий спасителю,
Ветеране безкінечної жадібності
воєн. Шукай, людино, смиренний спасителю,
поможи тобі Боже, і нехай пробачать тебе
ранкова зоря, дівчина
духмяного лугу.

Попри світову славу, статки і тисячі послідовників, на мою скромну думку Моррісон дотепер залишається одним із найнедооціненіших поетів минулого сторіччя. Звісно, зважаючи на образ і зацікавлення, його не можна вважати поетом у класичному розумінні. Як духовного сина індіанського чаклуна (!), його згодом нарекли «шаманом» і тим самим дали означення написаній ним ліриці. Відтоді вона характеризується як «шаманські піснеспіви для білих і цивілізованих», які мають віднайти порозуміння з природою, від якої втекли багато-багато років тому.

Вперше представлена українському читачеві «Американська молитва», є повним зібранням збережених віршів і записів пана Моррісона.

Запропонована видавництвом «П’яний Корабель» книга вміщує як офіційні, так і неофіційні поезії, що залишилися скніти на папері після смерті поета. Збірка пропонує доробок, починаючи з ранніх літ, тобто з початку усвідомлення Моррісоном свого істинного призначення і шляху, і аж до його так званого «паризького періоду», який у житті Джима став останнім.

Давати оцінку написаному, характеризувати і класифікувати, це неймовірно складна і до того ж доволі невдячна робота. На відміну від чисельних поетів сучасності, вірші яких є банальним набором «розумних» слів із довідників і енциклопедій, у доробку Джима Моррісона присутня та езотерична складова, яка допомагає відчинити двері до розуміння природи Всесвіту і її проявів у довколишньому, читайте — у житті кожного з нас. Звідси і назва рок-гурту — «Двері», — яка є посиланням на один з творів Олдоса Гакслі, який у свою чергу надихнувся поезією Вільяма Блейка, по суті шукача дороги до секретів Світобудови і її безкінечності. Десятки минулих років нічого не змінили, тож написане Моррісоном у 60-х досі залишається актуальним.

Кіно є новою формою стародавнього мистецтва —
театру тіней. Навіть їхній звичний театр —
це його імітація. Народжений в Індії чи Китаї,
театр тіней був частиною релігійного обряду,
пов’язаного з урочистостями навколо кремації
мертвих.

Читаючи, тут слід пам’ятати, що кремація — це один із стародавніх способів жертвоприношення божествам, які натомість схилялися до людей і дарували їм блага. Жителі древнього Карфагену вважалися модною і цивілізованою громадою, яка із задоволенням спалювала у печах людей — і здебільшого немовлят — заради розвитку і прогресу. І вони їх отримували. Так, у це можна вірити, а можна не вірити, однак деякі сучасники говорять про те, що кіно і телебачення — це оновлений, вважайте модернізований тофет, у якому згоряє свідомість людини, перетворюючи її саму на мерця, живого мерця. Доказом цьому може служити недалекість, можливо навіть дурість і неадекватність любителів дивитися телевізор. Часто це люди із запаленою свідомістю, яка невблаганно знищується вогнем запропонованого контенту. Як і кремаційний вогонь, світло екранів ніколи не згасає. Цей обряд супроводжує людей всюди і навряд чи хтось колись насмілиться перервати його. Доброчинця передусім зацькують самі жертви, які радо стоять у черзі до прірви. Можливо, Джим Моррісон зрозумів останнє надто пізно, що і вплинуло на подальшу долю поета.

Започаткувавши вищеназваний гурт у 1965 році, Джим Моррісон і члени рок-банди певною мірою пішли по слідах гіппі, рух яких набирав усе більше і більше обертів. Здавалося, то був абсолютно новий напрям, щось таке, що могло б справді покращити світ. Цілком можливо, що побачивши у рухові можливість показати людям справжнє буття, Джим почав якомога більше акцентувати увагу на творчості, повідомивши:

Людям потрібні Посередники,
Письменники, герої, зірки,
вожді.
Для того, щоб життя набуло форми.

Однак слова лише колихали повітря. А разом із крахом руху прийшли і перші розчарування, бо виявилося, що поліпшувати світ насправді ніхто не прагне. Люди вмирали у обіймах задоволень. І чим більше поет і співак намагався до людей достукатися, тим швидше вони рвали його, названого секс-ідолом, на шмаття і вимагали від нього ще, ще і ще. Б’ючись за свободу людей від отого нав’язуваного контенту, шаман зненацька сам став контентом. Усвідомлення цього підкосило усі Джимові старання. Відтоді і розпочався чорний період його життя, який згодом закінчиться членством у «Клубі 27».

Гортаючи сторінки «Американської молитви», можна побачити і осмислити Джимове дорослішання, яке насправді мало хто помічав через прилиплий до нього образ секс-символа і короля рок-музики. Так, Моррісон сам отримував насолоду від згаданого, що і не дивно, зважаючи на його вік. Однак чим далі він заходив у своїх бажаннях, тим понурішим ставав погляд парубка, а поезії відповідно глибшими і депресивнішими.

Того року відбулося
інстинктивне сходження
енергії.
Я покинув школу і пішов
жити на пляж.
Я спав на даху.
Уночі місяць обернувся жіночим лицем.
Я зустрів Духа Музики.

Так юний романтик Моррісон описав зустріч зі своїм коханням, Памелою Курсон, яка стане його даром і прокляттям. Протягом наступних років вона слугуватиме йому Музою, а згодом, як зауважують люди з їхнього оточення, буде причиною смерті. Вивертівшись від образу солодкоголосого і сором’язливого хлопця, Джим писатиме:

Наркотики — це парі з власним розумом.

І, певна річ, матиме рацію. Усе свідоме життя співак шукав шляхи не тільки до самовдосконалення, але і до інших, непідвладних ординарній свідомості реальностей. Душа померлого індіанця, що на Джимове переконання жила у ньому, постійно спонукала до розриву шаблонів, якими керувалися люди, і знищити які мав би кожен, хто хотів стати істинно щасливим. Не бажаючи марнувати час на саморозвиток і медитації, молодик вдався до так званого «шляху найменшого опору»: Моррісон розширював свідомість за допомогою наркотиків. Здавалося, Джим завжди прагнув їх, а вони натомість чекали на нього. Одного разу вони зустрілися, і ефект зустрічі досі не дає спокою усім, для кого у цьому світі є щось значно більше за привитий з дитинства набір стереотипів, невідомо ким вигадану мораль і цінності. Молодик впевнено крокував своєю дорогою, але відомо, що всьому завжди є ціна. Те, що колись було коханням, для нього з часом перетворилося на залежність. Героїнову залежність. Цілком можливо, втративши початкові орієнтири, він гепнувся з п’єдесталу і більше не схотів підніматися на нього, бо банально не бачив там життя, адже справи складалися кепсько. Від колишніх «Дверей» до Всесвіту залишився прибутковий суто комерційний проект, рок-гурт, учасники якого не гребували ані участю у рекламах, ані торгівлею власним ім’ям; гіппі, що прагнули змінити цей світ, направду виявилися звичайними ледацюгами, алко— і наркозалежними розповсюджувачами хвороб «Венери»; слухачам не потрібен був ключ до розуміння Світобудови, вони жадали Моррісона, його брутальності, його відвертості, його аморальної поведінки. Люди не хотіли щастя, вони хотіли шоу. Відтак Джимова реальність пішла під три чорти.

До недавнього часу українським прихильникам Джима Моррісона дісталися кілька платівок The Doors, чисельні концертні і телевізійні записи у студіях на «живих» шоу, і збірки віршів у оригіналі або перекладені російською. Та завдяки старанням видавництва «П’яний корабель», ми маємо спадок, вартий уваги на лише поціновувачів шамана, але й кожного книголюба, кожного, хто хоч раз цікавився поезією, світом і тим, що насправді може виявитися за небокраєм, де сходить і заходить сонце.

«Американська молитва» Моррісона не навчить вас, як правильно жити і що робити. Проте вона може дати ключ до дверей, які ви вже маєте відчинити самотужки. І якщо наважитеся, якщо ризикнете ним скористатися, згадайте простого американського хлопця Джима, який залишив його вам. Бачить Бог, він хотів як краще.