Непрохана моторошність

Майкл Маршалл. Непрохані — К. Видавнича група КМ-БУКС, 2016. — 384 с.

Джек Вейлен покинув службу в поліції, написав книгу й переїхав до невеличкого містечка поблизу Сіетлу. Здавалося б на нього чекає суцільна гармонія і щастя з дружиною Емі, але…

Старий шкільний приятель Гері Фішер просить Джека розшукати зниклого науковця, родину котрого безжально вбили, а потім загадково зникає Емі, а ще пізніше колишній коп дізнається, що ці два зникнення щільно пов’язані й на додачу інтригує ще одне зникнення….

Зникнення дев’ятирічної дівчинки, яку начебто викрали і котра невдовзі стає одержимою якоюсь невідомою силою.

Книга починається ідилією сімейного життя очима заміжньої зрілої жіночки, котра вирішила відпочити й подивитися серіал. Раптом, не минає й десяти сторінок як ідилія закінчується дещо моторошною зав’язкою. Так неочікувано та непрохано як і сама назва роману.

Потім, ніби все знову обривається й з наступного розділу вже йде нова історія пов’язана з тінейджерським минулим головного героя. Історія суцільно похмура та трагічна захоплює, але інтригує й те який же зв’язок з початком книги і хочеться з нетерплячки, звісно, його віднайти.

Загадкові події, суцільна химерність, розбавлена часом бійками та неочікуваним насиллям проти беззбройного ближнього, супроводжують читача протягом понад ста сторінок роману. Ні, читати те все не нудно. Навпаки, наче своєрідно щекотати пір’ям читацьку цікавість. Заглиблюватись все міцніше у канву сюжету. І лише під двохсоту сторінку «справа» набуває обертів й так-сяк прояснюється.

«Непрохані» здається увібрали в собі й низку назв та означень, які багатьом читачам можуть здатися знайомими. Наприклад: таємничі, небезпечні — «Вони». Фраза, що своєю давністю можливо сягає містико-фантастичного телесеріалу «Цілком таємно» а то й значно раніше. Свято не святий Пріорат Сіону знайомий за низкою публіцистичних і художніх творів, починаючи з 1970-х років й, зокрема, за романом Дена Брауна «Код Да Вінчі».

Джек Вейлен полюбляє читати. В одному з супермаркетів його увагу привертає одна з книжок Стівена Кінга, яку забаглось перечитати. Також в романі згадуються автори Ден Браун, Дін Кунц, Енн Райс. Якщо взяти трьох з чотирьох авторів без Брауна, то виходить ніби перелічуванням імен цих літераторів Маршалл ще раз підкреслює похмуру й містичну атмосферу «Непроханих».

Книга самого Джека має таку ж назву — «Непрохані». На її палітурці фото будинку у Лос-Анджелесі, де було вбито одну жінку. Взагалі книжка персонажа складається переважно зі світлин, де зображені приміщення, які стали німими свідками пограбувань, зґвалтувань, вбивств. Приміщень, куди проникли «непрохані гості» — злочинці. Якось у екс-копа виникає ідея написати ще одну книгу такого типу, але вже про Сіетл.

Маршалл заглиблюється в деталі психологічно-біографічних образів майже кожного персонажа. Текст напружений, сприймається і легко й складно водночас.

За жанром «Непрохані» — детективний трилер з елементами містики та фантастики. Але містико-фантастична складова ніби родзинка, яка має провідне значення і, водночас, часом, відходить на другий план. Таке враження, що читач може плисти за течією рядків й обирати, що цікавіше: детективний трилер чи загадкова частина з містико-фантастичною складовою у книжці.

Купити книгу