10 дебютів в українській літературі, які варті уваги

Видавці минулоріч незле потішили українців перекладами світових бестселерів, новими якісними перевиданнями класики та десятками назв актуального нон-фікшину. Але що читати, якщо все згадане не ваше, а тексти земляків здаються ближчими й переживати їх набагато приємніше?

Тож давайте поглянемо, чим займались українські автори минулого року і наскільки це виявилось плідно та цікаво. Головна вимога до відбору дебютантів: це перший твір великого жанру, який письменник випустив у світ 2016-го року.

1

«Баборня» Лаюк Мирослав

Мирослав Лаюк у літературному колі, попри свій несолідний вік, — персона не нова, та все ж до великої прози вдається вперше. Саме тому роман «Баборня» зараховуємо до голосних дебютів минулого року.
За сюжетом, Марія Василівна, 71-річна вчителька біології, підсумовує своє життя й виправдовує його вагомість тим, що в ньому була присутня велика любов, хоч і в далекому минулому. Одначе те кохання, а за ним і решта фактів, стає сумнівним, коли в шафі свого покійного чоловіка-підполковника літня жінка знаходить подвійне дно… Реакція критиків та читачів на «Баборню» була неоднозначною, але те, що такий незвичайний сюжет заслуговує уваги — факт незаперечний.

Купити книгу

2

«Крадії пам’яті» Комберянов Сергій

Ще один крутастий сюжет від початківця на літературному поприщі — Сергія Комберянова. Одного дня головні герої повісті прокидаються посеред лісу голими і позбавлені пам’яті, з горем пополам пригадали як говорити, але нічого більше. Тож їх успішно відправляють до психіатричної лікарні. А там… а там — нічого хорошого.
За жанром це поєднання соціально-психологічної історії, детективу і горору. Вже інтригує. Хоча критикиня Тетяна Трофименко зауважує недосконалості «Крадіїв пам’яті» з точки зору письменницької майстерності, варто звернути увагу на книгу, бо початок літературної кар’єри пана Сергія виглядає багатообіцяюче, а героїв потрібно знати в обличчя.

Купити книгу

3

«П’ятий парк» Гах Максим

Автор зазначає, що твір про те, як різні життєві обставини змушують людей вийти за межі звичного життя. Видавець же акцентує на тому, що дебютний роман Максима Гаха явище по-своєму нове, у тому сенсі, що потрапляє воно в досі мало окреслену нішу на стику жанрової та серйозної, високої літератури (fiction та literature в англо-американській традиції), увібравши в себе, без перебільшення, найкращі риси обох.

Детальніше ознайомитись із книгою можна з рецензії

Купити книгу

4

«Нова людина» Ліщинська Наталка

Антиутопія переплелася із філософією та містикою саме тут. Принаймні так коментує жанр авторка. А от поціновувачі зауважують, що це типова біопанк-антиутопія. У будь-якому випадку, форма, яку обрала пані Наталка не типова для українського літературного простору. За сюжетом, у майбутньому люди навчились виводити ідеальних генетично-модифікованих дітей. Які, звісно ж виросли і вирішили знищити собі не подібних. Чи вдалось їм це, чи ні, варто дізнатись з «Нової людини», не будемо спойлерити.

Купити книгу

5

«Я, ти і наш мальований і немальований Бог» Пахомова Тетяна

Цьогорічний переможець «Коронації слова» — характеристика, яка є свідченням як мінімум того, що книгу прочитали журі найбільшого літконкурсу України і їм сподобалось.
Тема роману не нова: сімейна історія в часи Другої Світової війни, а саме у 1941–1945 роки. Дія відбувається у Львові, та не такому сонячному й європейському, як ми звикли уявляти. А сповненому нацистів та інших загарбників.
Авторка розповідає для Gazeta.ua: «З героїнею свого роману я в дитинстві пасла корови. Під час Другої світової вона переховувала єврейську родину, врятувала життя трьом людям. 800 днів вони просиділи під стайнею. Роман з’явився за три місяці під час шкільних канікул. Я — вчителька географії в Радехівській спецшколі на Львівщині. Почала писати, бо душа просила вилити на папір думки і почуття».

Купити книгу

6

«Ені. Роман про квантове кохання» Соколюк Остап

В українському місті перетинаються декілька доль: загадкової дівчини Ені, котра живе сама, мандруючи із міста у місто; Натана — професійного покерного гравця; Сави — розробника комп’ютерних ігор; дівчинки Аліси із синдромом Мьобіуса (на обличчі немає міміки) і квантового містика Марка, котрий опинився на грані божевілля. Всіх їх поєднують загадкова куля із надприродними фізичними властивостями, квартири, що розташовані одна навпроти одної і, звичайно, кохання.
Автор розповідає, що його надихнула на таку нетипову історію кохання квантова фізика. А кажете природничі й гуманітарні науки непоєднувані сфери?

Купити книгу

7

«Яблуко в тайстрі» Чорней Валерія

Нотатки, які стали основою книги, писалися протягом 13-ти років, процес творіння тексту із сюжетом забрав 13 місяців, — ділиться авторка. «Яблуко в тайстрі» — це переосмислення гуцульського коріння Валерії, сили народного мистецтва, долі країни.
У цьому романі-містерії перетинаються два світи: простір гуцульского селища та засипане сажею елітне місто Горб.
Книга зустрілась з українськими читачами завдяки «Видавництву Старого Лева», а його директорка Мар’яна Савка відзначає особливу кінематографічність «Яблука в тайстрі». Усе це надзвичайно інтригує і вже дарує передчуття смачного чтива. Рекомендуємо любителям творчості Валерія Шевчука, поціновувачам тонкого поетичного слова та прихильникам широкої карпатської краси.

Купити книгу

8

«Saint porno. Історія про кіно і тіло» Логвиненко Богдан

За публікацію рецензії на цю книгу наш «Друг Читача» навіть банили на фейсбуці. Насправді ж не варто чекати від книги Богдана Логвиненка порнографічних подробиць. Це історія дівчини з української провінції, яка стала акторкою згаданої індустрії. Без перебільшень і надриву, життєво і просто. Книга потрапила у списки бестселерів деяких книгарень, тож робимо висновок, що цю життєву сагу українські читачі вже оцінили і чекають нових історій від автора.

Купити книгу

9

«Дорога на Асмару» Сингаївський Сергій

Видання, що піднімає досить тяжку тему голоду, але не на нашій Батьківщині, а в Ефіопії. Йдеться про трагедію, яка сталась з ефіопським народом у 1984-1986 рр. До речі, ці жахливі події автор відчув на власній шкурі, адже саме в цей час йому довелось працювати у далекій Африці військовим перекладачем. До згаданої сюжетної лінії додаються ще й політичні події в Україні 2012 року та історія кохання. Як автор зміг поєднати такі непрості теми — видніше читачам, та однозначно роман вартий уваги, хоча б через вибір такої небанальної теми.

Купити книгу

10

«Кокос із неба, або як я стала дорослою» Іваненко Анна

Перед вами типовий young-adult роман, а якщо рідною мовою, то підліткове чтиво. Відповідно, головній героїні Поліні — 15 років. Життєва драма починається, коли разом з сім’єю дівчина переїжджає з Києва на екзотичний острів на півдні Індії. А там доведеться починати все спочатку з новими однокласниками, а в Києві ще й коханий лишився. Історія, яка здатна викликати емоції та змусить згадати свій буремний підлітковий вік.

Купити книгу

  • Ростислав Паранько

    “Дорогу на Асмару” рекомендую. Якісно, цікаво, пізнавально.

  • Rimma Tovkaylo

    «Дорога на Асмару» —
    неймовірно прекрасна історія кохання, яка розгортається на тлі маловідомих для
    широкого загалу подій — громадянської війни та голодомору в Ефіопії. Книга
    дивує і захоплює читача неочікуваними поворотами сюжету, вишуканим смаком, довершеністю
    стилю і мови, тонким психологізмом і глибиною філософських узагальнень, які
    стосуються долі України. Вона неоціненна для розуміння складних геополітичних
    процесів, які відбуваються в сучасному світі, і заслуговує найвищої оцінки. Її
    варто перекласти європейськими мовами, і вона стане справжнім відкриттям України
    в новій добі.

  • Марьяна Ангелова

    Дорога на Асмару – епохальна для укрсулліту)) книжка! І я не перебільшую. Це класична і модернова книга заразом. Туго сплетений детективний сюжет з двох часових просторів – нещодавнього радянського минулого та майданного сьогодення тримає в напрузі протягом усієї оповіді. Цей час знайомства з історією тривалий за кількістю сторінок, але швидкоплинний і солодкий в читанні запоєм. Пластична стилістика – вияв витонченої майстерності письменника, який доростив своєю перекладацькою працею до української літератури величезний масив іноземних творів, а українську класику перекладав англійською. Ніхто, окрім Сингаївського, досі не реконструював і художньо не освоїв тему пізнього застою в Україні, тему боротьби українця за свою душу на тлі світових процесів. Без хуторянства та миршавих національних рефлексій, за великим Гамбурзьким)) рахунком – голод як ганебна маніпуляція та інструмент управління масами. Управління, яке ми зазвичай так легко і необдумано віддаємо в руки нездарам і покручам, манкуртам і невігласам. Книжку треба читати і дарувати знайомим, пропагувати і цифрувати – вона унікальний документ. Можливо, я щось пропустила в плині української літератури, але такої сили і такої глибини в художньому освоєнні цього етапу нашого суспільного та особистісного життя, я не зустрічала. Прикро, що пропагування і анотації таких книжок зводяться до анотування анотацій(( І ще – так, автор дійсно побував на місці подій, це його осбистісний досвід, як і для більшості авторів)) Але там, в Ефіопії і Києві, побували тисячі інших українців. Він побачив і осягнув глибину історичного полотна, доторнувся до його серця трепетною долонею і нам стало тепліше від цих знань, прозрінь і відкриттів! Купіть собі цю мандрівку недорого! Це і є світова література, а не укрсучлітр))

  • Світлана Шевченко

    «Дорога на Асмару» — дивовижна книга. Вона розповідає про Африку, але водночас повертає нас, своїх читачів, на нашу Батьківщину — в Україну. Знайомить із тим, як боролася за свободу далека Еритрея, і тривожить тінь рідного нам поета-кобзаря з його настановами більше розмірковувати і сміливо дошукуватись визначальних істин, які стосуються основ людського буття. Вона захоплює глибиною характерів, силою почуттів і красою переживань своїх героїв, спроможних до найвищих, найблагородніших поривів, і нагадує нам про те, що і ми, українці, подібно їм, — Андрію, Микиті, Ірині, Нілі, — також здатні до аналогічних поривів і вчинків і можемо відокремити себе від легіону русского міра, щоб стати собою: відновити суверенність своєї Правди, свободу думки, свободу творення прекрасної України.

    Такі книги з’являються дуже рідко, з них починаються нові епохи в розвитку національних літератур. Але «Дорога на Асмару» — надбання не лише України; це могутній блокпост проникненню чужого, страшного міра у Європейський Світ. У хаосі вітчизняного модерну це лик мадонни, святої, який тріпоче на згарищі нашої культури, загромадженому знівеченими конструкціями художніх побудов, які в умовах гібридної війни не витримали протистояння з антикультурою; це голос Правди, яка підноситься над народами, яку так треба почути їм у ці вирішальні хвилини.

  • Написання імен авторів у форматі Прізвище-Ім’я ріже око. Це ж не бібліотечний каталог.

  • Ірина

    Дуже цікава, сучасна книга. Не детектив, не триллер, не фентезі – книга.Великий період великих змін – десь з 1986 по наш час. Зміна епох через долю однієї людини. Просто життя, де треба було зрозуміти себе і вистояти. І разом з тим, інший континент, який ми мало знаєм, інша війна, про яку ми теж мало знаємо. Детально і дуже цікаво все написано.

  • Сергий Литвиненко

    Роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару» – цінний подарунок сучасній літературі України від її сина. Не менш щедрий ніж його переклади, покликані донести красу рідного письменства до світу в перекладацьких працях цього автора.
    Книга чудова – актуальна, художньо багата, цікава… Текст захоплюючий. Я звик читати повільно та вдумливо, а тут – щойно увійшовши в текст, уявивши картини подій усвідомлюєш, що 30 сторінок тексту перегорнуто! І відкладати читання не бажаєш. Тільки подяка автору за вишукану стилістику, прекрасні образи і, звичайно, мову. Вона неперевершена. Проста і багата – це незвичайно. Відчувається великий лінгвістичний та загальний життєвий досвід за плечима автора.
    Гарно виписані сюжетні лінії, що гармонійно чергуються в романі, роблять подорож текстом динамічною, пізнавально-захопливою. Давнішу в часі лінію твору називають екзотичною, що, зрештою, не заперечує її культурологічно-етнографічної пізнавальності. Оповідь красиво обрамлена відступами в жанрі епістоли – чудовий прийом. Історичне тло, узяте автором за основу оповіді, апелює до свідомості читача, бо резонує із сучасним, таким болісним для душі українця.
    Письменник вміло малює портрети героїв. Читач позбавлений довгих детальних описів зовнішності героїв, місцин, але напрочуд легко уявляє собі їх. Лаконізм – це майстерність письма (Е. Гемінгвей підтвердив би)).
    Мотиви війни свободи ,таємниці, «народу-держави-імперії» на кожній сторінці, але… вони – другорядні, бо основний – Любов. Вона в усьому, попри все, для них.., а тому над усім. Історія про ніжні почуття прекрасна, як і багато інших, але зворушлива, романтична і захоплююча по-своєму.
    Ще маю таку імпресію. Сергій Сингаївський поколінням старший за мене (віку мого батька). Гадаю, коли він молодим (чи юним) читав Олеся Гончара, то можливо, відчував подібні до моїх захоплення текстом, сюжетом, розкриттям духу доби, які я відчуваю під час подорожі сторінками «Дороги на Асмару». Паралель із метром минулого століття не випадкова. Якість роману така ж висока. Тематика – важлива. І щось духовно ріднить «Дорогу…» пана Серія із романами автора «Собору», але це вже потребує типологічного дослідження… А наступні твори нашого сучасника, гадаю, підтвердять мою думку.
    Приємно що славне родове дерево Сингаївських таке багате справжніми талантами й продовжує повнити духовну скарбницю народу. Дякую авторові за чудовий роман.