Американська сучасна поетична антологія: асоціації та експерименти

Новинка від видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — антологія сучасної молодої поезії США. Рідкісний приклад книжки з абсолютно невідомими в нас авторами, яка, тим не менш, автоматично викликає інтерес у любителів поезії.

Проект цієї антології підготував поет і перекладач Тарас Малкович під час свого нещодавнього перебування в США на стипендії. Більшість перекладів теж зробив він, але в деяких випадках йому допомогли Любов Якимчук, Андрій Любка, Павло Матюша.

«Антологія молодої поезії США» — це тридцять п’ять американських поетів. Звісно, ніхто (в тому числі й упорядник антології) не ризикне сказати, ніби такою кількістю авторів можна вичерпно означити тенденції та особливості сучасної поезії такої великої країни. Втім, певні спостереження можна зробити й на такому матеріалі.

Вірші молодих американців справляють враження значно більш занурених у простір формальних ігор, ніж аналогічна сьогоднішня українська поезія.

Маються на увазі експерименти з розташуванням текстів на папері, використання «не за призначенням» усіляких знаків пунктуації та інших графічних форм. Або — більша підпорядкованість американських творів логіці асоціативності, ускладнених алюзій. Взагалі, смислових зв’язків, які самі себе ставлять під питання.

Сказане актуально й для віршів із ціліснішою, зовнішньо-ефектнішою риторикою, розрахованих, мабуть, на легше сприйняття. Як-от у тексті Каміли Ранкін «Вечірнє». Скільки мільйонів віршів у світовій літературі мають таку назву? Але поетка зуміла почепити її на цілком собі виразно індивідуальний твір:

Дорогий вечоре, було так тепло
під тобою, що я запропонувала
але ти відмовився

терпіти. Ти не хочеш згадати
мене (Ми танцювали. Я була самотня
в темряві. Я була вбрана

в це обличчя.) У денному світлі, я — акр порожнечі
пустельної, як не крути. Втрачена біла квітка. Прозорий
медовий аромат зовсім зів’яв.

І триває цей сон:
мене оплакують мільйони.
Я померла молода, а була така мила.

Поети з «Антології молодої американської поезії», ясна річ, мають досить відмінну манеру письма — було б дивно, якби у випадку з 35-ма авторами сталося якось інакше. Проте в них чітко вловлюється коли не стилістична єдність, то принаймні спільність: влада її величності Асоціації, цікаві й нечисленні метафори, герметизм, експеримент, повільний перехід від речовинності до метафізики. Можливо, за умови, щоб антологія мала іншого упорядника, тенденції теж виглядали б трохи по-іншому. Але суб’єктивний погляд на сьогоднішню американську поезію має свої переваги — цілісність, ретельність у доборі віршів, естетична послідовність, а отже, й динамізм. Відтак, книжка має всі шанси стати культовою чи бодай етапною в українському дискурсі перекладної поезії.

Купити книгу