Огляд роману “Свій час” Яни Дубинянської

Минулого року московське видавництво «Время» надрукувало книжку Яни Дубинянської «Свій час». Одночасно й синхронно цей роман побачив світ у львівському «Видавництві Старого Лева».

Більше п’яти років товста й дебела книга на майже 500-от сторінок йшла до рук читачів, а виною всьому російська окупація рідного Криму та довгий, клопіткий процес перекладу твору українською мовою спільно з Вікторією Стах.

Кримчанка Яна Дубинянська написала роман про Львівський Форум видавців — найбільшу культурно-книжкову українську подію усіх часів і народів. Її швидкий фестивальний ритм, химерне плетиво часу, тусовщики й халявщики, які сповзаються з усіх зарубіжних і вкраїнських усюд, таке вабить будь-кого, письменника в тому числі. По цій тканині легко вишивати текст про час, який зупиняється для творчих людей у знайомих та незнайомих кнайпах, і набирає стрімких, шалених обертів для популярних письменників, у яких на день може бути по 5-6 виступів. Хоч прямо про Форум авторка ніде анічичирк, лиш опосередковано можна здогадатися про що мова. Така слабка конспірація радше схожа на рекламу, аніж спосіб когось заінтригувати.

В останні часи місто Лева уже не просто місто, а літературний тренд, який став флагманом нашої культури, а подекуди й навіть «персонажем» художніх творів іменитіших письменників.

Потрібно віддати належне вигадливості, прозорливості та креативності тих людей, які роблять бренд із свого міста.

Головна інтрига «Свого часу» — хто ж такий письменник Андрій Маркович? Хто ж став прототипом цього образу? Автор бестселерів зі світовим ім’ям, бажаний гість Львівського форуму та інших культурних заходів у Європі, батько трьох дітей, митець із тусовки нашої авторкині. До речі, у літературних колах подейкують, що авторка свято береже інтригу щодо цього питання, нікому й ніде не розкриває секрету про справжню особу, яка ховається за цим образом.

Та навіть побіжне читання книжки наводить на думку, що за персонажем Андрія Марковича ховається український російськомовний письменник, журналіст і кіносценарист Андрій Курков.

Українських письменників такого штибу не назбирається навіть на пальцях руки, таких здобутків наше письменство немає, а коли б і мало, то це був би беззаперечний успіх для сучукрліту. Такий письменницький хід від авторки — це данина поваги й відданості, схиляння капелюха перед талантом і здобутками митця, увіковічення письменника на сторінках свого роману. До того ж є ще ціла низка дрібніших персонажів, які також потребують читацької розгадки.

Поряд із основною реалістичною лінією в романі проходить менш цікава, фантастична. Сконструйований авторкою світ так чи інакше дублює моделі, які зустрічалися у популярних фантастів, лексика й неологізми не є чимось винятковим, інтриги не такими вже гострими, актуальними й цікавими для розв’язання. Український ринок заповнений чужоземними текстами авторів-майстрів своєї справи, які сягнули усіх секретів цього жанру. Сумнівно, що Яні Дубинянській вдасться сказати власне вагоме слово у царині фантастичної літератури.

Аркадій Нечипорук

Купити книгу

Читайте також: інтерв’ю з Яною Дубинянською: «Людина зупиняє свій час тоді, коли вона щаслива»

  • Nataliia Biletska

    «Поштовхом до написання книги став Форум Видавців, – зізналась Яна. – Адже саме в цей період час змінюється: він то дрібниться, то згущується. Ти то опиняєшся одночасно у різних місцях, то «завмираєш» у якійсь кав’ярні на цілу вічність… Потім, коли повертаєшся до звичайних буднів, то бачиш, що плин часу зовсім інший. А ти наче прожив вже окреме життя». Яна починала писати роман у 36 років, проте завершила книгу тільки рік тому. «Головному герою книги – 37 років, – пояснила письменниця. – Думала, що мені буде стільки ж, коли книжка вийде. Але це виявилося дуже складним завданням для мене… Я повернулася до книги, аж коли стався Крим. Це спричинило дивні відчуття замкнутості часу та історії, і я вирішила дописати «Свій час».
    Джерело https://goo.gl/OD6KWk