Дебютний роман Максима Дупешка – «Історія, варта цілого яблуневого саду»

Нещодавно «Видавництво 21» опублікувало роман «Історія, варта цілого яблуневого саду», що став дебютним для молодого чернівецького письменника Максима Дупешка.

Максим Дупешко. Історія, варта цілого яблуневого саду. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2017 — 160 с.

Центральною в романі є історія, почута молодим чернівчанином у 1993 році. В той час він полюбляв прогулювався по Цецино, де познайомився з Павлом (Павелом) Бачинським та пригостив того яблуком. А старий віддячив молодому чоловікові історією, яка розпочалася в далекому 1935 році, коли Павелу було 15 років.

Саме тоді він з першого погляду закохався в молоду єврейську дівчину Дору Капман, з якою не був навіть знайомим. І попри те, що вона поїхала на кілька років навчатися до Європи — не забув її. Після повернення дівчини молоді люди почали зустрічатися. Та події, що відбувалися в цей час — початок Другої світової війни, прихід радянських військ, пізніше напад Німеччини — вносять корективи в життя тодішніх чернівчан, а серед них і героїв роману.

Павлові, попри трагедії в його родині, вдається протягом усієї війни не брати до рук зброю. А сім’я Дори, як і багато інших єврейських сімей, загубилася в вихорі війни. Про долю Дори та її батька Павел (який уже на той час став Павлом) дізнався аж після розпаду Радянської імперії.

Ця розповідь-сповідь перед малознайомим молодиком є для Павела чи не останньою можливістю проговорити пережите, відчуте. Його співрозмовник зауважує: «Іноді пан Павло так захоплювався своєю розповіддю, що годі було його зупинити. Здавалося, хоче поділитися всім, що має. Сильно збуджуючись від напливу спогадів, він червонів і наче впадав у транс, і вже не зважав, чи слухаю я його, чи ні. Іноді він розповідав про речі, які я знав, які знає кожен школяр від шостого класу. Та його можна було зрозуміти: стільки ж бо всього було не виговорено від 35-го року і аж до 93-го. Схоже, він просто не мав кому розповісти. Постійно боявся, що знає забагато, що звинуватять у шпигунстві, у зазіханні на радянський лад. Хоч нічого таємного він не знав. Він просто пам’ятав те місто, де кінотеатр «Жовтень» був синагогою, де румунські няньки співали німецьким дітям українських колискових, а жінки вперше дозволяли собі прилюдно купатися в Пруті».

Розповідь Павела доповнюють тексти зі щоденника його матері Марії Бачинської, розпочатого до війни за порадою доктора Лео Шаабана. Вони уривчасті, проте дозволяють краще уявити Чернівці та його мешканців напередодні та під час Другої світової війни. До того ж, в романі містяться сторінки зі щоденника співрозмовника Павела, написані ним під час війни на сході України в 2015 році та адресовані матері Павела — Марії.

В романі присутня невелика п’єса «Вдячний народ та Червона армія», що, як видається, покликана продемонструвати читачеві методи комуністичної пропагандистської агітації та водночас висміяти їх.

Головний герой роману, Павел, постає розумним виваженим чоловіком. Він не надто переймається традиціями, схильний до глибоких рефлексій та «належить до того рідкісного типу людей, які можуть продукувати власні думки, ідеї, робити самостійні висновки, а не споживати інформаційну яєчню, гарно засмажену в теле- чи радіоприймачах. Він, звісно, міг помилятися у своїх судженнях, але ці помилки були його власними, ніким не нав’язаними. Він був вільним настільки, наскільки це можливо в світі, що стискає нас своїм інформаційним валом до розмірів інфузорії-туфельки».

Імені співрозмовника Павела, того молодого чоловіка, що в 1993 році пригостив старого яблуком, а більш ніж через двадцять років воює в зоні АТО, автор не називає. Власне, його основне завдання — бути добрим оповідачем та донести історію до читача. А ім’я для наратора не є важливим.

Окрім цих двох, героями роману є члени сім’ї Бачинських та Капманів, мешканці Чернівців та сусідніх міст, радянські та німецькі військові і ще багато інших, хто побіжно згаданий в тексті.

Основні події з розповіді Бачинського відбуваються в Чернівцях.

Це місто, що є ще одним героєм роману, постає символом довоєнної епохи, противиться радянській окупації, страждає під час Другої світової війни, занепадає під час повернення совітів та сподівається на новий розквіт після розпаду імперії. Автор демонструє дух цього міста, якому в ХХ сторіччі довелося побувати в складі не однієї держави, яке містить австрійські, єврейські, польські, румунські, українські, радянські відбитки та пережило війну і трагедії мешканців, але попри це зберегло власну велич.

Не менш важливим героєм роману є війна. В її очікуванні проходять роки перед Другою світовою. Потім протистояння тоталітарних режимів з Гітлером та Сталіном на чолі завершується поразкою першого, а другий отримує владу над усією Східною Європою. Дупешко вважає, що наслідком тієї перемоги є сучасна війна на сході України. Його герой в своєму щоденнику пише такі рядки:

Здавалося, Маріє, що тоді, в 1945 році, війна закінчилася. Але це міф. Та війна триває досі і прямо тут. Бо коли в 1945 році позбулися одного тирана, то на діяльність іншого світ заплющив очі. За помахом магічної палички всі забули, що у Другій світовій війні агресорів було двоє: Третій Райх і Радянський Союз. Через цю амнезію ще півстоліття страждала Центральна Європа. Сьогодні я воюю на тій самій війні, яка начебто закінчилася з падінням двох атомних бомб на Японію.

Читайте також: Інтерв’ю з Максимом Дупешко

Текст Дупешка фрагментарний та нагадує картину намальовану широкими, нерівномірними, деколи хаотичними мазками, досконалість якої непомітна на перший погляд. І тільки придивившись помічаєш її цілісність, гармонію та логічну довершеність.

Роман «Історія, варта цілого яблуневого саду» — багатоплановий і багатовимірний.

В тексті є сучасне та минуле, війна і мир, кохання та розлука, смерть і випробування. Йому притаманні риси родинного роману: розповідаються історії сімей Бачинських та Капманів. До того ж, реконструкція епохи першої половини ХХ століття в Чернівцях змушує поглянути на текст як на історичний. Попри все це, роман — про кохання.

Слід визнати, автору вдалося створити напрочуд реалістичний роман, події якого, незважаючи на те, що в основному відбуваються в Чернівцях, ілюструють історію чи не всієї Східної Європи ХХ століття. Та й герої, вигадані автором, могли б бути мешканцями багатьох затишних європейських міст та містечок, чий спокій порушили війна та тоталітарні режими.

Попри те, що сюжет розгортається не завжди лінійно, а автор провокує переосмислення прочитаного читачем, роман «Історія, варта цілого яблуневого саду» читається напрочуд легко.

Потрібно визнати, що дебют Максима Дупешка як романіста — вдалий. Читачем роману «Історія, варта цілого яблуневого саду» бачиться зрілий, схильний до рефлексій читач-інтелектуал, який полюбляє вишукану прозу.

Купити книгу «Історія, варта цілого яблуневого саду»