Огляд нової книги Маргарити Сурженко: Квартира київських гріхів

Київ — величезний мегаполіс-титан з великими жадібними до грошей очиськами, різними брудними думками-намірами-діями. Де, як не в столиці, можна відчути усю міць людських гріхів? Немов на підтвердження маємо роман письменниці Маргарити Сурженко — «Квартира київських гріхів».

Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів. Брустурів: Дискурс, 2017. — 256 с.

Усе починається з зустрічі в одному з київських барів, де гріхиня (а хочете — демониця) у людській, на той час, подобі, на ім’я Хтивість, о диво з див, закохується у звичайного програміста, Сашка. Хлопець теж зачаровується нею і вже за якусь мить опиняється у її квартирі, де тим самим потрапляє до пастки, бо там не місце звичайному смертному. Окрім Хтивості у тій квартирі живе ще шість гріхів (гріхинь) і героєві протягом роману доводиться боротись з ними або піддаватися їхнім спокусам.

Цікаво й водночас нелогічно контрастно, що слово «гріх» чоловічого роду, а від початку роману авторка наголошує на виключно жіночому походженні семи смертних гріхів які звуться — гріхинями. Тим самим, виходить назва «Квартира київських гріхів» грішить невідповідністю змісту книги й мала б логічніше зватися «Квартирою київських гріхинь». Останнє є трохи дивним, бо ж роман не є навіть перекладеним з іноземної мови, а оригінальним україномовним текстом.

Гріхині, як це б не було дивним, хоч і мають прозору виключно духовну безтілесну сутність, все одно п’ють чай та каву, їдять зранку вівсянку і навіть відчувають доторк квартирного добре «знайомого паркету» підлоги.

Гріхині уникають роздумів та розмов про кохання. Вони його побоюються. Ніколи не бачили, а лише чули про нього.

У кожного міста, а не лише в Києві, за твердженням головної героїні Хтивості (оповідачки) є своя банда Жриць Гріха, свої власні гріхині.

З поміж усього іншого в «Київських гріхах» читач натрапляє на роздуми про те, що значить рухати планету вперед й жити відповідно до свого покликання. Про те, що у людей є звичка виправдовувати свої гріховні вчинки. Наприклад,

у романі наштовхуємось на цілу філософію подружньої зради.

Мовляв, гріхопадіння адюльтеру приносить у сімейне життя зрадника(ці) новий подих, світло й блиск.

Деякі елементи історії є дещо гротескними і переплітаються з не такими вже й давніми політично-громадськими подіями в Україні як Євромайдан, Революція гідності, повернення вітчизняних політиків до корупційних дій чи то пак, реалістичніше було б сказати, загострення жадоби й корупції у вищих кабінетах українського політикуму.

Загалом варто зазначити: від роману читачам не слід очікувати чогось надзвичайного. Філософія в ньому дещо примітивна, часом від світобачення гламурної ліричної героїні тхне егоїстичною стервозністю та кінченим фемінізмом. Тож якщо що, бажано налаштуватися просто на приємний час прочитання хорошого тексту й без зайвого інтелектуального його осмислення. Але варто, звісно, сказати, що текст таки дійсно гарно викладений та кожне слово-речення ніби відшліфоване.

«Квартира київських гріхів» буде цікавою не лише жіночий статі, а й чоловіки можуть без остраху братись за приємне безтурботне читання книжки.

Дивіться також: Огляд роману “Квартира київських гріхів” від каналу ВсіКниги