Ніл Ґейман «Книга кладовища». Чи Книга життя?

Для нашого читача Ніл Ґейман потребує все менше представлення останнім часом, адже починаючи з 2016 року українським друком вийшли такі його визначні твори, як «Кораліна», «Обережно, Тригери», «Небудь-де» та зовсім скоро — «Американські боги».

Ґейман є лауреатом престижних літературних нагород, таких як Премія Г’юго, Брема Стокера та Міфопоетична премія, медалей Ньюбері та Карнегі. За його творами знімають мультфільми («Кораліна у світі кошмарів»), кінострічки («MirrorMask», «Зоряний пил») та серіали («Neverwhere», «Американські боги»).

Як і «Кораліну», «Книгу кладовища» автор написав з думкою про своїх дітей. Спостерігаючи за сином, що на триколісному велику катався вздовж могил на кладовищі, Ніл, вже тоді натхнений «Книгою джунглів» Р. Кіплінга, вирішив написати історію виховання хлопчика, що зростав у надто непідходящому для дітей місці, — на кладовищі.

Історія розпочинається з лячної сцени вбивства родини найманцем на ім’я Джек: холодної ночі холодною зброєю з холодним виразом на обличчі.

Однорічний хлопчик встигає сховатися на місцевому кладовищі, де подружжя Овенсів приймають на себе батьківство з благословення щойно вбитої матері. Так, вони привиди, та це не відміняє в них людяності та чуйності. Хлопчик ні на кого не схожий з жителів кладовища, тому так його і нарікають: Ніхто Овенс. Він навчається місцевих наук та премудростей: проходити крізь стіни, ставати непоміченим, бачити в темряві, сноходити та наганяти жаху. Незайве сказати, що місцеві змалку готували його й до зовнішнього світу: Ніха вчать абетці за іменами на надгробках померлих, письму каліграфічним почерком та арифметиці XVIII сторіччя.

В перших розділах роману із закритими очима одразу розпізнаються паралелі з «Книгою Джунглів».

Збори на кладовищі, де голосують за долю хлопчика та його місце серед мертвих, — збори на Скелі Ради Джунглів; вампір Сайлас, опікун Ніха, — пантера Багіра, яку бояться більше за Шер-Хана, бо виросла серед людей та єдина знає їхні закони; баронет Джосая Вортінгтон — вожак Акела; Свобода кладовища — Закон джунглів, неписаний постулат, якому коряться усі: і поганці, і хороші.

Читайте також: “Американські боги” – нові постери з персонажами серіалу

«Тобі дали Свободу кладовища, тому кладовище про тебе дбає» легко перефразувати в: «Поки дотримуєшся Закону джунглів, джунглі охороняють тебе». Та те, як розгортається історія, вишуканий стиль оповіді та світ мертвих, що є не жахом, а радше окрасою, — усі ці складові обрамляють роман в окремий, ні на що не схожий твір, що читається на одному диханні. Пригоди хлопчика у світі мертвих, навчання у школі з однолітками та дружба з дівчинкою — тло, на якому викарбовуються вічні цінності: завжди залишатися людиною. І мертвим про це більше відомо, ніж живим. Як підготувати маленьку людину до великого світу? Людину маленьку, та якій уже не страшний чоловік на ім’я Джек, що й досі чекає на неї?

Закінчу огляд цитатою самого Ніла Ґеймана з його промови під час нагородження медаллю Ньюбері:

«Починав я писати книжку про дитинство, дитинство хлопчика на ім’я Ніх, яке минуло на кладовищі, проте було аж ніяк не гіршим за будь-яке інше дитинство. А тепер пишу про те, як бути батьком, про головну трагікомедію батьківства: якщо ви виконаєте свій обов’язок сумлінно, якщо гідно виховаєте своїх дітей, то ви їм більше не потрібні. Якщо ви все зробили правильно — вони йдуть. У них будуть свої життя і сім’ї, і майбутнє. Я сидів у садку, дописував останню сторінку й розумів, що написав кращий твір, ніж збирався. Може, навіть кращий за себе».

Купити книгу «Книга кладовища»