«Ще день життя» Ришарда Капусцінського: Розлогий репортаж про громадянську війну в Анголі

Польський репортер та лауреат численних міжнародних премій Ришард Капусцінський не потребує представлення. За кількістю перекладів серед польських авторів його тексти поступаються тільки творам Станіслава Лема.

Зокрема, й українською мовою на сьогодні видано кілька його книжок, а поміж них і «Ще день життя». Цей текст, вперше опублікований в далекому 1976 році, присвячений громадянській війні в Анголі. Невелика за обсягом книжка складається з чотирьох розділів.

«Замикаємо місто»

Перший розповідає про втечу жителів, в першу чергу європейців, з Луанди.

«Луанда гинула інакше, ніж інші міста в роки війни. Не було нальотів, пацифікацій, руйнування дільниці за дільницею. Не було цвинтарів на вулицях і площах. Я не пригадую жодної пожежі. Місто помирало так, як гине оаза, в якій висохли криниці: порожніло, западало в мертвоту, відходило в непам’ять».

«Фронтові сцени»

У «Фронтових сценах» описана поїздка до Кашіту, Бенґуелу, Баломбу, Лубанґу, Перейра де Еку та Умбе. В цих поїздках автор спостерігає, фотографує, спілкується з військовими. Серед них з коменданте Ндозі, політичним комісаром генерального штабу армії MPLA (Народний рух за визволення Анголи) Жу-Жу, командувачем фронту Монті, політичним комісаром Нелсоном, коменданте Діуженешем, коменданте Фаррушку та іншими.

«Депеші»

Наступний розділ «Депеші» описує пригоди автора після повернення до Луанди. Він розповідає про ситуацію в столиці під час наступу сил Південної Африки, UNITA (Національний союз за повну незалежність Анголи) і FNLA (Національний фронт за звільнення Анголи) та перед проголошенням незалежності Анголи Аґоштінью Нету. В цьому ж розділі міститься кореспонденція між Капусцінським і Польським агентством друку (Варшава).

«АВС»

Останній розділ «АВС» є коротким оглядом історії Анголи. Зокрема, в ньому розповідається про окупацію Анголи Португалією та работоргівлю. Капусцінський звертає увагу на те, що

«Експорт рабів був головним мотивом португальської присутності в Анголі».

В цьому ж розділі він наводить хронологію боротьби за визволення Анголи, що розпочалася в середині ХХ ст.

Завершує книжку есей «Рікардо з військового джипа» написаний одним із засновників Польського товариства африканістів Еуґеніушем Жевуським. Він розповідає, як уже після війни йому вдалося зустрітися з генералом Жоакімом Фаррушку. Як виявилося, попри те, що минуло вже чверть століття, генерал пам’ятав того «Рікарду з військового джипа, який написав у книжці, що в коменданте Фаррушку народився син».

Тут же Жевуський говорить про те, що «Історично значущі події Капусцінський подає у індивідуальному вимірі через постаті персонажів, які населяють різні частини розповіді. Він показує безглуздість багатьох втрат, яких ми зазнаємо в атмосфері тотального хаосу і сум’яття».

На сторінках книжки Капусцінський говорить про побачене на самому початку громадянської війни в Анголі, що тривала до 2002 року. Чимось цей текст нагадує кінофільм. Автор описує події, але не прагне дати їм оцінку, дозволяючи це зробити читачеві. Попри те, що основний матеріал книжки — це військова репортажистика, Капусцінському вдалося не тільки відобразити важливі події, але й передати власні почуття. Для прикладу, читач може сповна відчути співчуття автора мирним жителям, які потрапили у вихор війни, чи його переживання через загибель молодої дівчини-військової, що охороняла закордонних журналістів. Ангольська війна, як зрештою й інші війни, бачиться трагічною та заплутаною.

Для україномовного читача текст адаптував Олесь Герасим. Книжку опубліковано видавництвом «Книги-ХХІ», за підтримки посольства республіки Польща в Україні. Нагадаємо, що це вже друга (першою була «Імператор/Шахіншах» про етіопську та іранську революції) книжка Капусцінського, що вийшла друком у цьому чернівецькому видавництві.

Книжка зацікавить усіх, хто цікавиться історією ХХ століття в цілому, та історією Анголи зокрема.

Купити книгу «Ще день життя»

  • Тарас Трембач

    Хороша книга! Коли замовляв книгу, виникали певні побоювання в об`єктивності автора, адже книга писалась в часи PRL, себто, Польської народної республіки, а комуністична цензура, як відомо, не дрімала. Звичайно, певний суб`єктивізм в висвітленні подій присутній, автор пише правду, лише правду, але не всю правду. Однак, загалом, пан Ришард точно та правдиво змалював громадянську війну в Анголі.

    В кінці книги є розділ “АВС”, свого роду довідник з історії та географії Анголи, я б радив почати читати книгу саме з цього довідника.