«Пасажир» Жана-Крістофа Гранже: Ким ти є насправді?

Англія вважається країною класичного детективу. Із цим визначенням дійсно важко сперечатися. Однак багато хто із сучасних європейських письменників дуже добре почувається у цьому жанрі, створюючи достойні продукти.

Одним із таких авторів є Жан-Крістоф Гранже. Писати француз почав ще з середини дев’яностих. Досвід роботи репортером допоміг йому створювати романи, у яких він поєднує художню вигадку із реальним станом речей.

Жан-Крістоф Гранже «Пасажир» — Харків. Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017 — 608 с.

Найуспішнішою книгою Гранже вважається «Багряні ріки». Роман було екранізовано, а головну роль зіграв Жан Рено. Та судячи з відгуків читачів, «Пасажир» практично ні в чому не поступається своєму попередникові. Це істинний сучасний детектив у всій його красі, але його ніяк не можна назвати стандартним. У цьому романі Гранже натиснув відразу на декілька важелів, які змусять людей задуматися про різні речі. Крім того, у 2014-му роман був екранізований. За мотивами книги вийшов однойменний серіал на шість серій.

Українською роман видав «КСД». До якості книги немає ніяких претензій, як, в принципі, і до роботи з текстом. Єдине, що псує перше враження — обкладинка. Видавці помістили на головну сторінку акторів, які грали головні ролі у серіалі. Це неправильно, тому що відразу читачеві відкривається певна сторона книги, хай навіть і про героїв. Обкладинка повинна мати загадку, тим більше, у такому романі.

Головний герой книги — Матіас Фрер. Принаймні, він думає, що так його звати.

Психіатр переїздить із Парижу до Бордо, тому що хоче забути своє минуле. Він думав, що у провінційному містечку заживе спокійним життям, але чоловік дуже помилявся. З того моменту, коли до нього потрапить пацієнт із синдромом «пасажира без багажу», головний герой задумається, чи не страждає він від цього самого захворювання? Як же Фрер здивується, коли дізнається, що кваліфікований лікар не помітив у себе рідкісної психічної хвороби.

Головний герой дізнається, що у нього самого є синдром «пасажира». Це значить, що він створив свою історію. Тоді хто ж він насправді? Відкриваючи нові особистості, Фрер дізнається багато нового про себе. Паралельно із цими відкриттями у Бордо буде скоєно дивне вбивство із міфологічним підтекстом, і головний герой виявиться першим підозрюваним.

Дізнавшись про всі свої особистості, головний герой вирішує пожити у кожній з них, щоб знайти одну, єдину, справжню.

Особистості персонажу:

  • Матіас Фрер — психіатр. Чоловік працює у психічній лікарні, вивчає пацієнтів із синдромом «пасажира» і хоче їм допомогти.
  • Віктор Януш — бездомний. Герой живе на вулиці, і намагається зрозуміти, що саме змусило його піти у нікуди, та що він там шукав.
  • Нарцис — художник. Персонаж малює картини, які добре продаються, здобуває славу, але розуміє, що насправді він не художник.
  • Арно Шаплен — підроблювач. Чоловік зв’язується із бандою шахраїв і підроблює для них документи, використовуючи свій хист до образотворчого мистецтва.

За родом літератури твір відноситься до драми. Письменник чудово описав відносини між людьми, і в той же час зберіг нейтралітет, нікому не нав’язуючи свою думку стосовно чогось. За художнім напрямом роман — реалізм. Можливо, це когось розчарує, бо читаючи книгу хочеться трохи відійти від реальності і поринути у вигаданий світ. Однак Гранже показує, що Франція тільки ззовні вважається країною романтики. Насправді ж, у кожному місті є свої закони, люди, які створюють ці закони, несправедливі звинувачення і тому подібне. Чудово також показані риси сучасних людей: жадібність, хитрість і вміння виживати будь-якою ціною.

Насправді, ідея створення декількох осіб у одній — чудова. Письменник проводить головного героя буквально по всіх сходинках суспільства: починаючи від буржуазії і закінчуючи вуличним життям. Ось тут і відтворюються ті аспекти людських відносин, які є головною темою твору. Автор справився зі своїм завданням. Він показав, як ведуть себе люди, котрі досягли усього, та ті, які втратили все. Його роман — це не просто гостросюжетний твір, по якому можна зняти середньостатистичний фільм, чи серіал. Це глибоке дослідження людської психології і людських взаємовідносин. Роман Гранже — саме той випадок, коли реалізм у літературі дуже навіть потрібний.

Плюси

Атмосфера. Париж, Бордо, Марсель — автор чудово описує відомі французькі міста, при цьому не вдаючись особливо у географію. Йому достатньо описати туман Бордо, вузькі вулички Марселю, чи широкі проспекти Парижу, і читач миттєво перенесеться у вир сучасної Франції.

Динаміка. Виходячи з того, що головний герой постійно знаходить свої нові особистості, можна подумати, що письменник «водить за носа» читача, аби тільки не закінчувати історію. Насправді ж, у кожній з цих ролей буде небезпека, динаміка, а також цікаві та несподівані моменти.

Напруга. Роман дійсно тримає в напрузі до останньої сторінки. Дуже мало хто з сучасних письменників може видати детектив, у якому розслідування ведеться настільки захоплююче і напружено.

Мінуси — відсутні.

Дарма багато хто вважає, що детективи виходять із моди. Якщо вибирати «правильні» книги, можна зрозуміти, чому саме цей жанр до цих пір є одним із найбільш популярних. Гранже це також довів. «Пасажир» — чудовий роман. У ньому психологія поєднується із екшеном, а напруга із гумором. Тут немає (майже немає) грубих жартів, тому текст легко читається. Французька література вкотре підтверджує, що займає одне з провідних місць у Європі, а може і у світі.

Купити книгу «Пасажир»