Всесвіт, конфліктний і пришелепуватий: Огляд повісті Дуґласа Адамса

«Життя, Всесвіт та все інше» — весела англійська науково-фантастична повість, яку Дуґлас Адамс написав як продовження «Путівника Галактикою для космотуристів». Твір було присвячено американській письменниці Саллі Емерсон, із якою у Дуґласа був роман.

Адамс Д. Життя, Всесвіт та все інше; переклад з англ. О. Антомонова. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017. — 224 с.

У 2017 році у видавництві «Навчальна книга — Богдан» вийшов новий переклад цієї пришелепуватої історії, у якій водночас виразно помітний англійський гумор. Дуґлас Адамс неперевершений гуморист і сатирик, який закодував численні вади англійського характеру навіть у цій жартівливій науково-фантастичній повісті. Концепт «англійськості» («Englishness») — предмет багатьох культурологічних і літературознавчих розвідок. У повісті Д. Адамса межі острівної свідомості англійців розширюються до Галактики, якою крізь час і простір мандрує Артур Дент. Але Галактика, змальована у повісті, — простір постійних війн.

Кріккітяни колись давно прагнули знищити Галактику, в якій ширились чутки про них як про ксенофобів. Але потім війська Галактики перемогли і їх замкнули на планеті Кріккіт у часозупинній капсулі, яку зачиняла Віккітська брама. Брама була знищена, а її уламки розкидані у просторі-часу. Нині кріккітські роботи збирають частини й готуються відчинити планету.

Проте у Всесвіті нічого не зникає безслідно й не виникає з нічого.

У грі, яка для мешканців Землі маю назву «крікет», і закарбовано пам’ять поколінь про планету Кріккіт. Нешкідлива земна гра насправді — маленька копія гри жорстоких чужоземців-ксенофобів. Образ часозупинної капсули, безперечно, пов’язаний із острівним мисленням англійців. Тут Адамс вдається до нещадної критики власного національного характеру, звертаючи увагу на численні війни британців у минулі часи.

Подеколи «Життя, Всесвіт та все інше» нагадує «Мандри» Гуллівера. Тільки тепер мандрівка відбувається не до ліліпутів чи велетнів, а крізь простір і час, які, відповідно до теорії Ейнштейна, утворюють нерозривний феномен. У світі Д. Адамса інопланетяни вельми нагадують людей, подібно до того, як людей нагадують коні-гуїнгнми чи мешканці острова Лапутта у Свіфта.

«Секретар суду заблимав очима. Цілком очевидно, що він, як і більшість юристів Галактики, вважав Юстиціуса Пєга ходячим нещастям. А ще — пройдисвітом і хамом. Здається, він не був переконаний, що талант найкращого юриста в історії Галактики дає право поводитися з підлеглими, як з лохами. І був правий».

Повість «Життя, Всесвіт та все інше» — єдиний твір Д. Адамса, який було піддано цензуруванню під час підготовки до друку. В оригіналі чимало ненормативної та сленґової лексики, якою, певно, письменник хотів привабити різні соціальні групи, зокрема, й молодь. Відчутно, що український перекладач О. Антомонов прагнув адекватно, послуговуючись українським сленґом, відтворити такі лексеми. Проте загалом мушу сказати, що переклад вийшов провальним. І справа навіть не у відтворенні сленґового мовлення, а у величезній кількості росіянізмів, калькованих конструкцій, стилістично невправних речень, які роблять цей переклад слабшим і менш художньо виразним, аніж переклад І. Яндоли, який було надруковано у 2000 році на сторінках журналу «Всесвіт». Ось лише кілька прикладів (О. Антомонов):

«Денте, ти дебіл, — мовила постать замість привітання. Прибулець був дуже, дуже інопланетним…
— Ну… так, — підтвердив Артур.
— Ти дебіл, — повторив інопланетяни. — Кінь педальний».

У «Всесвітянському» перекладі (І. Яндола):

«Денте, ти — мерзотник, — сказала вона (постать — Д. Д.) напрямки. То був позаземець, явно позаземний зайда: притаманна позаземцям довготелесість, притаманна позаземцям приплющена голова та притаманні позаземцям маленькі прорізки розкосих очей….
— Ти — мерзотник, — повторив позаземець, — нікчемний жополиз».

Не можна сказати, що переклад І. Яндоли занадто «причесаний» або «дистильований». Зовсім ні. Але відчувається фахова майстерність перекладача, який зумів дати раду доволі складному сленґовому мовленню. У перекладі О. Антомонова немає ком між вставними словами («звісно», с. 6), маємо «обалденну днинку» (с. 20), «щось сине» (с. 21), «кошмарний сон» (с. 22), «зовсім не співпадав з напрямком» (с. 30). Таких прикладів стилістичного й лексичного недбальства у книжці повно. Також мушу констатувати, що редактура видання на невисокому рівні.

За Д. Адамсом, життя у Всесвіті — це величезна нісенітниця, вірус, яким захворіває Галактика.

Оповідач зауважує, що за безкінечну кількість часу існування Всесвіту, у ньому виникали різні форми життя, різні цивілізації, які, проте, знищували одна одну. І тому життя видається найбезглуздішою річчю в галактиці. Безперечно, Дуґлас Адамс вдається до сарказму та іронії, але водночас у творі увиразнено антимілітаристський пафос. Крім того, зверну увагу і на екологічну проблематику, наявну в повісті. Людина (а також і інопланетяни) — потенційно джерело небезпек, загроза гармонійному існуванню.

Д. Адамс прагне зробити свою науково-фантастичну історію трошки повчальною, а трошки пришелепуватою.

Купити книгу «Життя, Всесвіт та все інше»