Класифікуйте конфлікти – полегшає!: Огляд книги “Результативний конфлікт”

Класові, расові, ґендерні — будь-які конфлікти виникають на підґрунті влади.

У вступі до цієї книги з назвою, що обіцяє аж так багато, написано, що конфлікт схожий на вогонь. Як і вогонь, конфлікт, над яким люди втратили контроль, може спалити все навколо, але, з другого боку, вся людська цивілізація зав’язана на вогні… і на конфліктах. І ким би людина не вирішила стати, який би життєвий шлях не обрала, конфлікти для неї неминучі. Зазвичай до них ставляться, як до зла, але авторитетні психологи Коулман і Ферґюсон обіцяють навчити перетворювати конфлікти на імпульс результативної взаємодії.

Коулман П. Т. Результативний конфлікт; Пітер Т. Коулман, Роберт Ферґюсон; пер. з англ. Інни Софієнко. — К.: Наш Формат, 2016. — 320 с.

Перш за все, варто одразу ж зазначити, що книга сконцентрована на робочих конфліктах, тобто шукати тут рецепти порозуміння з коханим(ою) чи друзями можна хіба доклавши власної інтерпретаційної фантазії. Робочі конфлікти підрядково натякають на роботу, а робота на якусь мету, з якою, власне, її провадять. Автори книги постійно нагадують читачам, що оця сама мета і є найголовніше, заради чого затівається вся катавасія, а не ваша симпатія до Василька чи антипатія Івана. Це здається очевидним, проте можна сміливо закластися, що кожен у своєму житті хоч раз стикався з колективом, де всі сили кинуті на міжособистісні пристрасті, тож таке нагадування добряче освіжає погляд на проблему.

Встановивши засадничий принцип, Коулман і Ферґюсон прямують далі і запевнюють: найкращий вихід із робочих конфліктів — найдешевший. Тобто визначивши свою мету на конкретній роботі, треба знайти найдешевший для вас шлях для її досягнення з урахуванням обставин конфлікту, в який вас втягнено.

На думку авторів книги, усі чи майже всі найжорсткіші конфлікти зосереджено навколо влади.

Ті, хто владу має, починають нею зловживати, хто не має — прагнуть її отримати або принаймні збільшити. Психологи визначають вісім моделей взаємодії умовного працівника з владою, починаючи з того, що він (цей працівник) «при владі» і закінчуючи тими випадками, коли він бажає від влади звільнитися чи навіть протистояти їй. Кожній такій моделі в книзі присвячено одну частину, яка включає в себе опис реальної ситуації, у якій ця модель спрацювала, основні принципи та сфери, де саме вона буде найефективнішою, а також тест, що допоможе оцінити схильність читача саме до цієї моделі вирішення конфлікту. Автори не забувають вказувати не лише на переваги, але й на недоліки кожного методу, а свої висновки підкріплюють результатами численних досліджень і посиланнями на різноманітні публікації з конфліктології (до речі, якщо вірити інтернет ресурсам, ця наука в Україні, незважаючи на неоране поле так би мовити піддослідного матеріалу, перебуває в зародковому стані). Те, що ми маємо справу з серйозним дослідженням, підтверджує пристойний список літератури наприкінці.

На мою думку, ця книга може стати в пригоді не так завдяки якійсь «Америці», яку вона відкриває перед потенційним читачем, як класифікацією робочих ситуацій і визначенням пріоритетів.

Усе-таки знати назву своїх «мук» важливо, це заспокоює й націлює на раціональне вирішення проблеми.

Серед недоліків можна назвати досить сухий стиль; здається, ця праця з суто вузькоспеціальної науковості вийшла, а до публіцистики не дійшла, застрягнувши десь на середині.

Оскільки я не читала оригінального тесту, оцінити український переклад мені досить важко. Проте маю зазначити, що не помітила в ньому якоїсь разючої нелогічності чи явних хиб.

Купити книгу «Результативний конфлікт»