«Літня книжка» Туве Янссон про дитинство, втрату, буденне та неможливе

Ніжний мох під ногами, теплий вітер, непокірливе море. Самотній острівець, на якому коротають літо герої, просто рай для інтроверта. Час завмер в цій історії.

Туве Янссон — фінська художниця шведського походження, а також дитяча письменниця та ілюстраторка. Дівчинка зростала в творчій родині. Батько і тітонька — скульптори, мати — графічний дизайнер. З такою родиною життя дівчинки було не тільки безхмарним, а й захопливим. Тому й Туве почала створювати казкових персонажів, які втілились в книжки.

Янссон Туве. Літня книжка. — Видавництво Старого Лева, 2017 — 160 с.

Найбільшої популярності авторці принесли книги про тролів. Ще в дитинстві вона намалювала маленького бегемотика, назвала його Мумі-троль, й вже тоді знала, що не зможе розлучитися з ним. Так і сталося. Авторка написала 13 книг про незвичних тварин та самотужки проілюструвала витонченими, оригінальними малюнками.

Та не тільки тролі поселилися в душі Туве. Вона створювала й дорослі книги. Так у 1968 році з друку вийшла «Літня книжка». Можливо, деякі епізоди свого дитинства вона поклала в основу твору. Адже кожного року Туве й сама проводила час в будиночку рибалки у Фінській затоці Балтійського моря. Якось казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».

Здавалося б, якою має бути книга про літні канікули в бабусі?

Веселою, пригодницькою, про дружбу та дитячий сміх? А якщо бабуся живе на усамітненому острові Фінської затоки, історія зміниться кардинально. Адже крім бабусі, дівчинки Софійки та татка на острові нікого нема. Історія про такі канікули скоріше меланхолійна та місцями сумна. А як може бути по-іншому? Адже мама померла, батько весь час зайнятий своїми справами, а з подружок тільки бабуся.

Але не все так похмуро, адже це глибока історія з елементами філософії. Чого лише варті діалоги про смерть, життя, буденні речі. Бабуся не вчить Софійку правилам гарного тону та манерам. Вона вчить бачити ліс, море, дерева, квіти, навіть дощового черв’яка, з незвичної точки зору. Все це елементи навколишнього, які треба не тільки поважати, а й захоплюватися ними. Саме цю здатність ми втрачаємо коли дорослішаємо.

Бабуся і Софійка завжди разом. Вони придумують ігри, інколи зовсім не дитячі: тягають кості в ліс та роблять театр скульптур, залазять на високі гори й не можуть спуститися, незаконно пробираються на сусідній острів. Замовчується смерть матері дівчинки, проте вона своєю поведінкою та вчинками дає зрозуміти, що боїться втратити й бабусю.

«Я ненавиджу всіх, хто повільно помирає. Я ненавиджу всіх, кому ніяк не можна допомогти».

Головне в книзі — атмосфера. Герої не просто пересічні персонажі, вони наче живі люди з плоті та крові, яких можна зустріти на вулиці.

Софія — на межі перехідного віку, інколи вона зворушлива та чуттєва, інколи жорстока та примхлива. Бабуся — не шаблонна жіночка, в якої мета в житті нагодувати внуків та спекти ще одну порцію пиріжків. Це — жінка, в прямому сенсі цього слова. Вона нічим не поступається Софійці, говорить з нею на рівних. Все ще курить сигарети крадькома від сина, порушує загальноприйняті норми там, де це допоможе Софії отримати від життя справжні уроки, адже як не оберігай дитину від реальності, рано чи пізно ця реальність візьме за горло кожного. Татко — залишається за кадром. Він наче і є, про нього говорять, піклуються, навіть ціла розповідь про його халат присутня, але не більше. Мабуть, він ще не до кінця відійшов від смерті дружини. Тому поринає в роботу й уникає розмов.

Це книга про місце, де зупиняється час, куди можна приїжджати для відновлення сил і душевної рівноваги.

Про те, наскільки важливо вміти бачити світ навколо себе і насолоджуватися тим, що маєш.

Незважаючи на назву, книгу можна читати в будь-яку пору року (приймати як пігулку від поганого настрою). Мудра бабуся і маленька, але така кмітлива внучка — два джерела неймовірної енергії, які навчають не тільки одна одну, а й Вас.

Купити книгу «Літня книжка»