Рецензія на серію «Бібліотека юдаїки»

Юдаїка — це наука, що присвячена всебічному вивченню життя та діяльності єврейської спільноти. Серія книг «Бібліотека юдаїки» має на меті відкрити для читача маловідомі чи забуті сторінки єврейської культури, історії, філософії.

Проект здійснено спільно видавництвом «Дух і Літера» та Центром дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА. Перераховані нижче книги можуть стати провідниками у Стародавній світ, Середньовіччя, Нові та Новітні часи, адже кожна з цих епох залишила свій слід у житті єврейства.

1

Єврейська цивілізація

Спочатку про працю, що надзвичайно вразила мене як професійного історика. Йдеться про «Єврейську цивілізацію» — оксфордський підручник з юдаїки в 2-х томах. Ця фундаментальна праця може стати в нагоді усім, хто прагне вивчати юдаїку, а також може виступати як приклад вченим-історикам пострадянського простору для написання власних досліджень на будь-яку тематику. Перш за все — це велетенська історіографічна база для молодих дослідників. Це маса методичних та стилістичних прикладів, що урізноманітнюють текст, роблять його читабельним, цікавим, майже бестселером. На більш ніж 1 тис. сторінок дослідження висвітлено історію та культуру єврейського народу від найдавніших часів і до ХХ століття включно. Значну увагу приділено розвитку літератури, мови, кіно, театру, мистецтва, релігії та ряду важливих і малознаних галузей єврейського життя. Загалом, на думку українського редактора книги Леоніда Фінберга, «тут мудрість століть зібрана по крупинкам і логічно вміщена в книзі».

2

Високе дерево. Вибрані переклади з їдишу
Валерія Богуславська

Не менш глибоким за своїм змістом є збірник перекладів єврейської поезії ХІХ-ХХІ ст. відомої в Україні поетеси і перекладачки Валерії Богуславської — «Високе дерево. Вибрані переклади з їдишу». Творчість Мані Лейба, Ошера Шварцмана, Яківа Глатштейна, Мойше Тейфа та багатьох інших єврейських поетів складно описати словами, тому пропоную насолодитися уривками віршів:

Ошер Шварцман

Жовтаво-сині губи мого брата
Тремтять… мабуть, здригання те останнє…
Хто поцілує ці вуста? Хіба що мати
Встане.

Шмуель Галкін

Дім розпанахано, де жив мій рід —
Нарозпаш двері, нема воріт.
Заходь, грабіжнику і кате, в хату
Маленькі діти подобивати.
Ви, що повісили старих і кволих,
Чи шанували когось? Ніколи!
Глибока яма, червона глина.
Тепер не дім тут, а домовина.

3

Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу

Продовжує групу творів єврейської художньої літератури «Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу». Антологія — це збірник найхарактерніших творів кількох письменників певного жанру чи літературного періоду. В нашому випадку — це збірка творів єврейських поетів ХІХ-ХХІ ст. Як писали автори праці: «маємо надію, що пропонована увазі читача „Антологія“ пробудить ширше зацікавлення творчістю доволі скупо представлених тут поетів, декого змусить шукати їхні твори чи то в оригіналах, чи в перекладах доступними для розуміння (російська, англійська, німецька) мовами. А дехто, можливо, зацікавиться настільки, що заохотиться перекладати з оригіналів. Адже спромігся з цією метою покійний (земля йому пером!) Андрій М’ястківський упродовж трьох місяців пристойно оволодіти їдишем. Надія вмирає останньою — тож хай живе якнайдовше!» Наведу у якості прикладу уривок, який, на мій погляд, підкреслює необхідність прочитати всю книгу:

Ліпа Резнік
Україна Пам’яті Тараса Шевченка

Вкраїно рідна, звільнена навік,
В очах моїх твого частинка світла,
В моїй крові — землі твоєї сік.
На землях кожне дерево заквітло…
Мені так любо. Чую пісню я:
Ми вільних нив господарі, не бидло!

4

О білий світе мій…
Давид Гофштейн

Як висловився автор наступної книги «О білий світе мій…» Давид Гофштейн: «Якби не був поетом я в житті, не був би я щасливим ні хвилини». І він дійсно був щасливою людиною. Колеги писали: «Ми його любили. Любили за добру й палку вдачу, за те, що означається словом „товариськість“. Любили навіть за дивацтва, як, наприклад, його нахил майструвати, орудувати рипучим напилком у своєму письменницькому кабінеті, тягати в квартиру усякий брухт, усякий залізний — особливо залізний! — непотріб. Любили навіть за феноменальну його розкиданість, про яку гуляли в нас різні історії анекдотичного характеру. Але передовсім любили ми його за те, що він поет, справжній поет усім своїм єством, поет з голови до ніг». Його вірші присвячені Т. Шевченку, І. Франку, М. Коцюбинському, Шолом-Алейхему, природі, позитивному світобаченню захоплюють і зачаровують.

Україна

Із пекла й неволі, де дим і зола,
Скалічену руку ти вгору звела.
І вгору звелася й твоя голова,
Окроплена кров’ю… Адже ти жива!
Твій погляд тривожний по хвилі тяжкій
Таїть уже радість і промінь надій.
Підводиться личко твоє осяйне —
І падає з тебе лахміття брудне.

5

Культура мовою ідиш
Геннадій Естрайх

Праця Геннадія Естрайха «Культура мовою ідиш» не лише про культуру і не лише про євреїв. Вона радше про життя єврейського народу в Україні дореволюційної доби і за радянської влади. Особливо привертає увагу історія затишного та інтелектуального єврейського Києва, холодного, індустріального Харкова, теплих кримських полів, де були створенні перші радянські єврейські землеробські колонії. Книга буде цікавою усім, хто займається єврейською історією, культурою, ментальністю, релігією і прагне розширити свої знання у цій сфері.

6

Людяність у безодні пекла
Жанна Ковба

Людяність і жорстокість… Між цими словами людської поведінки — вся історія людства. Окремий її фрагмент розглянуто на сторінках книги Жанни Ковби «Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки „остаточного розв’язання єврейського питання“». Це історія про позитивний образ довоєнного спільного життя на одній землі. Там і зараз пам’ятають і говорять про суперечності, проблеми цього життя. Але також наголошують на цивілізованому економічному змаганні, взаємозбагаченні народів, які не вимагали не лише крові, а й навіть побутових етнічних конфліктів. Нині залишилася земля, збереглися будівлі, лише частково змінився краєвид. Але, як легендарна Атлантида, майже щез особливий мікросвіт галицького буття, який витворило населення Галичини. У цьому світі десятиліттями за принципом невідворотної дифузії взаємно доповнювали одна одну, а часом вступали в протиріччя спільноти — українська, польська, єврейська. Поки не прийшла біда…

7

Зникле місто
Мішель Мазор

Стефан Цвейг зазначає у своїх спогадах «Світ минулого»: «Однозначно простіше відтворити факти минулої доби, ніж її моральну атмосферу. Не можна в загальнолюдській мові знайти відповідних висловів, щоб адекватно змалювати життя в ґетто в часи гітлерівської окупації». Певною мірою сказане вдалося зробити в’язню Варшавського ґетто Мішелю Мазору в спогадах «Зникле місто. Свідчення в’язня Варшавського ґетто». Автор протягом кількох років проживав у ґетто, займався соціальною, волонтерською діяльністю, багато бачив, чув і загалом зібрав масу безцінних свідчень про життя та поневіряння польських євреїв у Варшаві. Доля дозволила йому вижити під час перевезення у табір смерті «Треблінка», щоб опублікувати побачене, щоб були не забуті мільйони загиблих. Адже вже у 1943 році в урядовому бюлетені Варшавського генерал-губернаторства зникла категорія «єврей» — щодо неї більш не видавалося жодних адміністративних розпоряджень.

 

8

Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи

Наступною працею, про яку хотілося би розповісти є «Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи» — збірка вибраних статей з часопису «Полін: дослідження польського єврейства» за 1999-2004 рр. Тут вміщено перекладені статті зарубіжних дослідників, що присвячені галицькому єврейству, відносинам між поляками, євреями та українцями у Габсбурзькій імперії та Польщі, історії, релігії та культурі євреїв Західної України та Волині. Польський історик Міхал Хорошевич у журналі «Maqom» зазначив: «Читання статей „Полін“, як правило, захопливе, завжди викриваюче, часом контроверсійне; часто воно стає болісним; воно відкриває світ незворотного часу — світ поліетнічної, мультикультурної і багатоконфесіональної Польщі» (і багатонаціональної України — А.Б.).

9

Януш Корчак. Сторінками біографії
Йоанна Ольчак-Ронікер

«Не бажаю зла нікому. Не вмію. Не знаю, як це робиться» — написав Януш Корчак в своєму щоденнику за 2 дні до смерті. Польський педагог-новатор, лікар, письменник загинув в таборі смерті Треблінка 6 серпня 1942 р. У книзі Йоанни Ольчак-Ронікер «Януш Корчак. Сторінками біографії» крізь призму автобіографії геніального вченого та гуманіста розглядається історія і доля євреїв Польщі. Сумна доля, полита ріками сліз. І не забута, поки існують такі книги.

10

ШОА в Україні: історія, свідчення, увічнення

«ШОА в Україні: історія, свідчення, увічнення» за ред. Рея Брандона та Венді Лауер — це дослідження Голокосту, катастрофи, геноциду, лиха. Неважливо як його називають. Цінним є зрозуміти причини цієї біди, мотиви виконавців, почуття жертв та свідків. Ця праця — не суха статистика з вкрапленнями карт та малюнків. Це не тільки історії смерті. Це також розповіді про життя до катастрофи, емоції, слова живих і вже мертвих, реальна і жахлива правда. Це розгляд причин того, що трапилося і несміливі спроби зрозуміти чому відбулось, те що ніколи не мало статись.

11

Юдео-християнський діалог. Словник-довідник

Наступна праця доволі фантастична і оригінальна. Справа в тому, що в ній розглядаються питання, які, впевнений, хвилюють багатьох вчених, релігійних діячів, політиків та звичайних людей. Мова йде про «Юдео-християнський діалог. Словник-довідник». Тут цікаво та доступною науковою мовою описуються різноманітні релігійні терміни та поняття з точки зору юдеїв та християн. А отже, кожен, хто хоче отримати відповіді на різні болючі питання, порівняти підходи до трактування основоположних духовних концепцій, зможе легко це зробити просто прочитавши книгу.

12

Діалоги порозуміння. Українсько-єврейські взаємини
Ізабелла Хруслінська та Петро Тима

Цікаво знати, що думають про спільне проживання українців та євреїв сучасні вчені, журналісти, громадські діячі, блогери? Саме такий матеріал у формі інтерв’ю міститься в праці Ізабелли Хруслінської та Петра Тими «Діалоги порозуміння. Українсько-єврейські взаємини». Зокрема, один з авторів, український історик Ярослав Грицак зазначав: «Прийшов час для постання нормального українського єврейства, яке могло би бути євреями й українцями водночас. У ХІХ ст. це було нереально, зате тепер український єврей — одне з найбільших питань українсько-єврейських стосунків. Чи з’явиться велика група, яка стане називатися, власне, українськими євреями? Якою мовою вони розмовлятимуть? Чи зможемо прийняти російськомовних євреїв-українців? Це дуже важливі питання». Про ці та інші проблеми говорять зрозумілою мовою Віталій Портніков, Наталя Яковенко, Вахтанг Кіпіані, Тарас Возняк, Іван Дзюба та багато інших.

13

Євреї в Києві 1859-1914
Натан Меїр

Для того, щоб знати і розуміти сучасний Київ, необов’язково перелопатити томи літератури, жити в місті чи обходити ногами усі його вулиці, провулки, парки. Достатньо прочитати монографію американського історика Натана Меїра «Євреї в Києві 1859-1914». Справа в тому, що дослідник настільки глибоко показує життя та розвиток міста в середині ХІХ ст., що ніби сам там живеш, розбудовуєш його, піклуєшся про населення міста. До слова про населення. Не секрет, що євреям довгий час забороняли жити в Києві і вони потрапляли в місто нелегально, або ж були настільки багатими, що влада їм це дозволяла. І все ж єврейське населення міста відіграло важливу роль у формуванні сучасного архітектурного обличчя української столиці. Незважаючи на антисемітизм, що існував у Російській імперії, євреї Києва гармонійно вписалися в життя міста. І ця книга в значній мірі про них.

Загалом, представлена тут серія «Бібліотека Юдаїки» не вичерпується лише цими книгами. Текстів, про які хотілося би говорити і писати, існує невимовна кількість. Вони різні — наукові та художні, тужливі й оптимістичні, легкі для читання та складні для усвідомлення того, що сталось в середині ХХ ст. в центрі Європи. Кожна із названих вище книг — це окремий, цілісний мікросвіт у ще більшому Всесвіті єврейського буття. І все ж це лише частинка великої єврейської культури.

Андрій Бородій