«Едем» Станіслава Лема: Проблеми пізнання чужих цивілізацій

Чим яскравіше розпалюються вогні знань, тим більше темряви відкривається перед нашими здивованими очима.

Теренс Кемп Маккенна

Станіслав Лем — польський фантаст, філософ, вчений-футуролог, який зробив свої перші кроки на українських землях. Його книги перекладені більше ніж 40 мовами, а кількість проданих примірників перевищила позначку в 25 мільйонів копій.

Найширшому колу читачів Станіслав Лем відомий як автор «Соляріса», але в доробку письменника є величезна кількість інших, не менш вартісних науково-фантастичних романів, повістей, оповідань, п’єс, а також літературних містифікацій (на кшталт оглядів неіснуючих книжок) і публіцистичних творів.

Останнім часом завдяки зусиллям тернопільського видавництва «Навчальна книга — Богдан» з’явилися численні переклади Лема українською. До речі, видані твори доступні нашому читачеві в трьох варіантах — у доволі серйозних томах зібрання під назвою «П’ятикнижжя Лемове», окремими книжечками з серії «Горизонти фантастики» та в кишеньковому форматі з серії «Маєстат слова». Видання Лема українською — це вагомий крок у процесі актуалізації науково-фантастичної польської літератури, яка, безсумнівно, суттєво відрізняється від жанрових аналогів Заходу.

Окремі твори Станіслава Леми подібні до футурологічних досліджень, з яких складається ціла система уявлень про майбутнє світу і долю людства в модернізованій реальності. Письменник навіть удавався до художнього моделювання ймовірних зустрічей із позаземними цивілізаціями, зокрема, він зображає контакт з інопланетною расою і показує один з можливих варіантів розвитку подій у такій ситуації в романі «Едем», написаному 1959 року.

За сюжетом космічний корабель зазнає аварії на планеті земного типу Едем.

До складу екіпажу входять шість чоловіків: Координатор, Кібернетик, Інженер, Лікар, Фізик та Хімік. Паралельно з відновленням пошкодженої ракети, шестеро астронавтів намагаються дослідити Едем, щодня заглиблюючись все далі у своїх вилазках поверхнею планети. Побачене під час пошуків наводить їх на думку про те, що тут використовують прогресивні технології біоінженерії. Згодом чоловіки припускають, що результати застосування таких технологій не зовсім успішні — вони знаходять масові поховання істот, які зазнали мутації, і роблять, здається, логічний висновок: хтось здійснює систематичні чистки постраждалих від невдалих експериментів…

Все, що вдалося побачити членам екіпажу на Едемі, майже неможливо адекватно пояснити. Кожна зустріч із різними формами життя цієї планети призводить до подальшої плутанини. Таким чином постає головна проблема Лемового роману — відсутність схожості й розуміння між людським та інопланетним розумом.

«Ми, люди, розмірковуємо та розуміємо по-земному і через те можемо припуститися серйозних помилок, приймаючи чужу видимість за свою істину, тобто укладаючи певні факти в схеми, привезені із Землі…».

Саме так один із персонажів резюмує численні обговорення й припущення своїх колег. Когнітивні процеси гальмуються та деформуються саме через адаптування чужих і незвичних образів (істот і неістот) до попередніх категорій об’єктивного світу, відображених у людській свідомості. Звідси й походить більш широка проблема — пізнання людиною нової дійсності.

Після першого контакту з жителями Едема, головні герої висувають безліч гіпотез про біологічну будову цих створінь. Оскільки ті мають два різних за формою та розміром тіла, що з’єднані разом, чоловіки дають власну назву істотам — «дуплекси». Та питання функціонування й еволюції таких організмів залишається невирішеним.

Ще складнішим для розуміння є суспільний устрій на планеті.

За допомогою спеціального пристрою («калькулятора») земляни отримують можливість поспілкуватися з одним із дуплексів, який, на їх думку, є місцевим вченим. Запитавши про владу на Едемі, люди отримують ірраціональні відповіді: певно, є якийсь анонімний правитель; централізована влада існує й не існує водночас; той, хто говорить про владу, перестає існувати, хоча жодного примусу немає. Одразу спливають певні паралелі з орвелівським дводумством, але знову ж таки, чи це не спроба нашого мислення уніфікувати реальність до аналогічних схем із набутого раніше досвіду?

Несприйняття чужого породжує агресію та намагання нав’язати власну модель життя.

Кожна спроба раціонального пізнання іншої цивілізації обертається емоційним запереченням і тривожним відчуттям, якщо не потреби в насильницькій інтервенції, то принаймні невідкладного місіонерського обов’язку. Визначальним є фінал роману, в якому Станіслав Лем звертається до людства з настановою не вдаватися до страшних помилок, що можуть призвести до непотрібного кровопролиття і бездумної розправи, — якщо людина не здатна осягнути чужого, вона має піти, не нищачи й не будуючи на руїнах свій едем.

Напевно, це не найкращий роман у творчому доробку польського письменника, але на нього варто витратити час, щоб побачити незвичну красу інопланетного «раю», спробувати пізнати невідомий світ та, звісно, щоб краще порозумітися з Лемом.

Ігор Ярославський

Купити книгу «Едем»