Після прометеєвого вогню: “Інноватори” Волтера Айзексона

«Антиутопічному суспільству, яке провіщав Джордж Орвелл по закінченню Другої світової війни, приблизно в той самий час, коли було винайдено транзистор, так і не судилося матеріалізуватися значною мірою завдяки тому, що транзисторні електронні прилади зробили творчих особистостей та спритних підприємців значно сильнішими за Старшого Брата».

Майкл Ріордан, Лілліан Годдсон

Чи спадало вам на думку, що ми виграли в лотереї з мільярда варіантів? Припустімо, комп’ютери мали вигадати за будь-яких обставин. Це відкриття сталося би рано чи пізно; воно, немов таблиця Менделєєва, витало в повітрі. Але чи не могли би ці пристрої бути надзвичайно дорогим привілеєм небагатьох? Що якби інтернет узурпувала армія, великий бізнес? Чи був би можливий персональний комп’ютер та всесвітня павутина в тоталітарному суспільстві?

Інноватори. Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію / Волтер Айзексон; пер. з англ. Дмитра Гломозди. — К.: Наш формат, 2017. — 488 с.

Сьогодні чи не кожен, сидячи в себе вдома на дивані, має доступ до скарбниці практично всіх знань, які людство накопичило протягом своєї історії (як він скарбницею користується, то інше питання). І цей грандіозний дар людству, можливо, один із найбільших після прометеєвого вогню, є відображенням ментальності його творців. Але хто ж вони? Які вони, ці титани сьогодення, що не побоялися кинути виклик богам (а хіба ж влада й гроші не боги)?

Про когось ми чули, але не знаємо до пуття, що вони зробили, чиїсь прізвища залишилися невідомими, хоч їхні винаходи ми сотні разів за день беремо до рук, хтось підштовхував цей тривалий і складний процес, коли він потрапляв у баюри обставин… «Інноватори», книга Волтера Айзексона, письменника, що спеціалізується з біографій видатних людей, покликана упорядкувати розрізнену інформацію про творців цифрової революції.

Айзексон всіляко наголошує, що комп’ютер — це не спалах ідей однієї людини.

Це завжди, починаючи від леді Лавлейс та Беббіджа, командна робота, обмін думками та взаємодія, що може набирати найчудернацькіших форм, проте, як не дивно, працює. На сторінках цієї книги читач зустріне десятки імен, десятки історій осяянь, які далеко не завжди приносили зиск самим дослідникам і винахідникам. Автор приділяє увагу не лише винаходам, його цікавлять також особистості й долі цієї розкиданої в часі й просторі велетенської команди. Якими вони були і є, адже саме їхня вдача багато в чому зумовила саме таку, а не інакшу цифрову революцію.

Книга завдає потужний удар по гендерним стереотипам.

Першою універсальну аналітичну машину, яка могла б упоратись із різноманітними завданнями, уявила собі жінка, а саме: дочка лорда Байрона леді Лавлейс. Якщо ви людина з достатньо розвиненою уявою, то зможете оцінити беззаперечну геніальність цього прозріння, що відбулося 150 років тому. Саме жінкам доручали програмувати ті перші велетенські комп’ютери, в «залізі» яких гинули легковажні метелики-«баги». «Нежіночою» професія програміста стала пізніше, коли виявилося, що програмне забезпечення важливіше за апаратне устаткування.

Недоліком книги можна назвати те, що, призначена для широкого кола читачів, вона все-таки вимагає від реципієнта певної підготовки. Ось, наприклад, опис одного з перших калькуляторів:

«Калькулятор мав металеві колеса зі спицями з нанесеними по окружності цифрами від 0 до 9. Щоб додати або відняти два числа, оператор за допомогою стилуса набирав, наче на дисковому телефоні, перше число, а потім друге число; коліщатко за потреби переносило або запозичувало розряд із сусіднього колеса».

Провівши своє міні-дослідження, я прочитала опис трьом людям з принаймні середнім інтелектуальним рівнем (потенційним представникам тих самих «широких кіл», які могла б зацікавити ця книжка), і жоден не зміг до пуття уявити, як виглядала та загадкова штукенція. Так, у книзі є ілюстрації, але вони розташовані достатньо далеко від тексту, який мали б ілюструвати, тому в багатьох випадках доводиться миритися з тим, що зміст певних абзаців залишається до кінця не ясним.

Переклад «Інноваторів», напевно, можуть оцінити люди, які справді добре знаються на цій сфері. Мені як філологу в місцях технічних описів доводилось вірити перекладачеві (а заодно й авторові) на слово. А редагування доволі пристойне. Звісно, подекуди зустрічаються неелегантності, на кшталт, задати питання чи очкарика, але вони загалом погоди не роблять.

Незалежно від сфери, де ви працюєте, «Інноватори» надихають.

Прочитавши, як на світанку Microsoft Білл Ґейтс працював по 36 годин підряд й відключався прямо на клавіатурі, якось особливо гостро розумієш, що ні великі перемоги, ні великі досягнення не даються задурно.

Купити книгу «Інноватори. Як група хакерів, геніїв та ґіків здійснила цифрову революцію»