Книжка про хороших людей та зло, на яке вони здатні

Філіп Зімбардо — відомий американський соціальний психолог, автор підручників з психології та науково-популярних книжок. Славу йому приніс сміливий та неоднозначний в’язничний експеримент, проведений в Стенфорді, який став одним з найвідоміших соціальних досліджень у ХХ столітті. В книжці «Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло», вперше опублікованій в 2007 році, Зімбардо описує та аналізує це дослідження.

Стенфордський експеримент було проведено в 1971 році. Для нього були відібрані два десятки добровольців. Ці молоді чоловіки випадково були поділені на «в’язнів» та «охоронців». Всі вони отримували зарплатню за участь в дослідженні та в будь-який момент могли його покинути. У підвалі психологічного факультету обладнали в’язницю «суперінтендантом» якої став сам Зімбардо. Як не дивно, та вже з перших годин експерименту зовсім не підготовані для ролі охоронців студенти змогли деморалізувати «ув’язнених». І з кожним днем ситуація ставала все напруженішою. Експеримент, який мав протривати два тижні вже через шість днів припинили.

Філіп Зімбардо. Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло. — Київ: Yakaboo Publishing, 2017. — 584 с.

Більшу частину книжки «Ефект Люцифера» присвячено докладному опису цього експерименту, фізичного та психологічного насильства під час його проведення та аналізу після завершення. Зімбардо описує як учасники, звичайна молодь, змінювалися за лічені дні — одні ставали все заляканішими, а інші — жорстокішими. І це при тому, що й ті і інші пам’ятали: все що відбувається — це тільки імітація. Міркуючи над етичністю експерименту, Зімбардо зізнається:

«Чи було дослідження Стенфордського в’язничного експерименту неетичним? З багатьох поглядів, відповім „так“. Утім є й інші способи розгляду цього експерименту, які дадуть обґрунтоване „ні“».

Окрім того, в книжці Зімбардо розповідає про скандальні події, що трапилися в сумнозвісній іракській в’язниці Абу-Ґрейб на початку нульових і свого часу широко висвітлювалися у пресі та по телебаченню. Він, як свідок-експерт одного з охоронців в’язниці сержанта Айвена Фредеріка, був особисто залучений до вивчення зловживань, знущань та тортур американських військових над ув’язненими.

Все життя займаючись соціальною психологією, Зімбардо дійшов висновку, що зло є продуктом ситуації в якій опинилася людина. Автор стверджує, що

«„Погані системи“ створюють „погані обставини“, які спонукають до „поганих вчинків“ — навіть хороших людей».

З іншого боку, слід розуміти — людина не є невільником ситуації та може протидіяти їй. Саме так виникає героїзм якому присвячено останній розділ книжки.

Праця Зімбардо, присвячена злу, яке можуть чинити звичайні люди, чудово демонструє негативні риси конформізму чи безпечної опозиційності.

Стає зрозуміло, що тим, хто опинився у важкій ситуації, але хоче протистояти злу, не варто бути бездіяльним, потрібно відчувати та розуміти обставини, підтримувати самоусвідомлення та пробувати зламати становище на свою користь. Як бачимо, назву книзі, в якій описано як добрі люди можуть перетворитися в жорстоких та злих, Зімбардо дав символічну — адже Люцифер був улюбленим ангелом Бога, який насмілився кинути йому виклик, оголосити війну та поставити під сумнів авторитет Господа, за що й опинився в пеклі.

Відчувається, що пишучи «Ефект Люцифера», Зімбардо старався бути максимально точним, відвертим, неупередженим та беземоційним. Наскільки йому це вдалося залишимо судити читачам. Велика за обсягом книжка щільно насичена інформацією. Зізнаюся, читається вона не легко — розповіді Зімбардо змушують здригнутися та поставити під сумнів людяність та, безперечно, спонукають до внутрішніх рефлексій.

Враховуючи тематику книжки, вік потенційного читача мусить бути переглянутий — читач має бути зрілий та психологічно стійкий.

Книжка складається зі вступу, передмови, шістнадцяти розділів та переліку ілюстрацій. Наприкінці кожного розділу містяться розлогі примітки. З англійської книжку переклав Любомир Шерстюк. Видання ілюстроване чорно-білими світлинами, схемами та оздоблене ошатною суперобкладинкою.

Прикро, але у виданні зустрічаються одруки. І ще якщо з такими як «в>язниці» замість «в’язниці» (с. 13) можна миритися, то інші доволі неприємні: текст завершується на сторінці 57, а на 58 розпочинається зовсім з іншого місця — пропущено приблизно десяток речень; в 14 розділі відсутня фотографія на якій охорона в’язниці Абу-Ґрейб тягне в’язня на повідку, хоча в переліку ілюстрацій вона врахована.

Безперечно, публікація ґрунтовного дослідження Зімбардо українською мовою саме сьогодні, у не найлегший для нашої держави та її мешканців час, є актуальною.

Можна очікувати, що «Ефект Люцифера» Філіпа Зімбардо видасться цікавим не тільки фаховим психологам, а й усім хто цікавиться взаємовідносинами між людьми та чинниками, що на них впливають.

Микола Петращук

Купити книгу «Ефект Люцифера»