Гостросюжетні спогади підпільниці ОУН-УПА

У видавництві «Смолоскип» перевидали один із найефектніших мемуарних документів з часів боротьби ОУН-УПА — спогади «Тисяча доріг» підпільниці Марії Савчин (псевдо «Марічка»).

Що вирізняє цю книжку з-поміж уже доволі численної літератури про драматичні події середини минулого століття? Є декілька речей, що поєднуються і роблять «Тисячу доріг» неодмінно успішним, яскравим і «магнітним» твором, від якого не відірвешся, поки не дочитаєш до кінця. По-перше, Марія Савчин була справді здібною та розвинутою людиною, вона вміла добре писати. По-друге, в «Тисячі доріг» поєднано щиру патетику самовідданої боротьби з увагою до часто несподіваних побутових нюансів — наприклад, парфумів, якими дуже рідко випадало користуватися підпільницям. По-третє, книжка презентує жіночий погляд на УПА, і цим істотно відрізняється від «канонічного» бачення націоналістичного руху. Нарешті, по-четверте, Марія Савчин написала свої спогади критично, вона мала виразні особисті (а не лише партійні) погляди, а отже, текст вийшов не картонно-пропагандистським, а відчутно складнішим і багатозначнішим.

Марія Савчин. Тисяча доріг. — Київ: Смолоскип, 2016.

«Тисяча доріг» пропонує читачам чимало цікавих суто історичних фактів про рух «бандерівців» і їхню боротьбу. Скажімо, тут ретельно розповідається про устрій криївок, їхні відмінності залежно від регіону. Про систему інформаційного зв’язку між партизанами, про взаємодію з мирним населенням. Зображено пропагандистську роботу, бої, переходи кордону, переслідування, засідки, ув’язнення тощо. Водночас нескладно зауважити, що «Марічка» не стала виразно торкатися тих тем, які є об’єктами дискусій — відносин ОУН з німцями напередодні та на початку Другої світової війни, участі чи не-участі в кривавих етнічних чистках тощо. Так, «Тисяча доріг» усе ж не енциклопедія, а виразно особистісні спогади.

Інший бік книги — емоційний. Враження учасниці боротьби.

Наприклад, такий не часто висвітлюваний момент, як особисте життя в умовах підпілля. Марія Савчин розповідає і надзвичайно болючу історію про те, як арешти відібрали в неї двох дітей (але обидвоє, на щастя, вижили), про своє кохання і шлюб у підпіллі. Нарешті, про флірти й легкі закоханості, що виникали між учасниками та учасницями партизанського руху. Усе це прописано з увагою до психологічних моментів і не без мелодраматичної чіпкості. Або емоційний вимір буднів боротьби: виснаження від тривалого перебування в криївках, напруження сил у переходах і мандрах, відчуття від втрат друзів і близьких, зрештою, глибоке внутрішнє переконання: тактично ОУН-УПА неминуче невдовзі програє, але стратегічно стане важливим пунктом для подальшого успіху української справи. Саме це усвідомлення, переконана Савчин, допомагало їм продовжувати робити свою справу в майже неможливих умовах.

І, звичайно, чимало і драматично авторка описує те, що відчуває вчорашній підпільник, який опинився в руках радянських спецслужб.

Тут Марії Савчин справді є що розповісти, бо ж вона рятувалася з ворожих рук, із кліток, що вже зачинилися, не один раз і не двічі. Ці історії порятунку — справжні карколомні романтичні пригоди, варті книжок і екранізацій. Але не будемо розкривати карт, це потрібно просто читати. Зазначу лише, що підпільниця Марія Савчин зуміла не просто вижити, а оприлюднити своє бачення боротьби ОУН-УПА і дожити аж до 2013 року.

Олег Коцарев

Купити книгу «Тисяча доріг»