Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»

«З біса добра книжка. Смішна і страшна»
Стівен Кінг

Бестселер за версією The New York Times «Велика маленька брехня» — друга книга австралійської письменниці Ліян Моріарті, що цього року вийшла українською у видавництві КМ-БУКС. До речі, переклад пречудовий. А цієї весни світ побачив серіальну адаптацію тексту з неперевершеними оскароносними актрисами у головних ролях: Ніколь Кідман, Різ Візерспун й Шайлін Вудлі. Звісно, це привернуло увагу до першоджерела стрічки — роману, написаного ще в 2014 році, що й спричинило другу лавину популярності «Великої маленької брехні» серед читачів.

Обираючи безпрограшну стратегію задля концентрації уваги читача та буквально чіпляючи його на гачок сюжету (типу: «читати не відірватись») — розкручування історії з кінця до початку, Ліян Моріарті на самому старті кладе на стіл інформаційний козир: щось сталося на благодійній вечірці з нагоди збору коштів на «розумні дошки» для школярів, є жертва(-ви), є злочин, є кримінальна справа. Решта — це справа детектива сержанта Адріана Куінлана. Але поки що, «за півроку до доброчинної вечірки» — як письменниця називає розділи тексту, що наближають трагічний випадок, точиться звичайне життя невеличкого містечка на півострові Пірріві, де всі один одного знають. Парадоксально, однак найстрашніші речі трапляються саме у таких місцинах, де ніщо не лишається поза увагою сусідів. Але це лише мої книжкові спостереження.

Моріарті Ліян. Велика маленька брехня: роман; пер. з англ. К. Іванової. — К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2017. — 528 с.

Отже, знайомтесь — це Маделін Марта Маккензі, сорокарічна мати трьох дітей, заміжня (вдруге, а що тут такого?). Має чудове відчуття стилю та витримки, толерантна до інших, і в той же час вибухово емоційна. Незабаром її дочка Хлоя піде до першого класу державної школи Пірріві разом зі Скай, дочкою першого чоловіка Маделін Натана і його молодої дружини Бонні. Схоже, це буде непросто.

Інша пані — подруга Маделін, ікона стилю та вдалого подружнього життя (на заздрість підписникам соціальних мереж), мати хлопчиків близнюків, Селеста. Вони теж підуть до першого класу разом з іншими дітьми знайомих та друзів.

Є і новачок у щільному колі обраних — молода мати-одиначка хлопчика Зіггі, майбутнього першачка, двадцятичотирирічна Джейн Чепмен, що зовсім недавно переїхала на півострів. Вона якось швиденько потоваришувала із Селестою й Маделін.

І тут все закрутилося.

Бо, виявляється, що кожна панянка живе одразу двома життями (перше — показне, те яким би вона насправді хотіла б жити, друге — сховане від чужих вух і поглядів, те, якого стидається і воліла б тримати у таємниці). Текст «Велика маленька брехня» вибудовується на підвалинах міцного фундаменту твердження: все не те, чим здається. І поступово кожна з героїнь, а їх значно більше ніж згадано вище і кожна з них являє собою цікавий колекційний психотипний «екземпляр», постає у зовсім несподіваному ракурсі. Ліян Моріарті плавно підводить до того страшного вечора, коли все і сталося. Але до останнього розділу що саме сталося і хто що утнув так і залишається невідомим. Бо претендентів на роль смертельної жертви і зловмисника настільки багато, що годі й здогадатися. І ось трагікомічний результат:

«Вона не єдина потрапила до лікарні. Наскільки Маделін зрозуміла, у загальному заліку травм доброчинної вечірки були зламана щиколотка (внесок самої Маделін), зламана ключиця (бідолашна Джейн), зламаний ніс (чоловік Ренати), три тріснутих ребра (чоловік Харпер, Грейм), три фінгали, два сильних порізи, котрі вимагали швів, та дев’яносто чотири випадки страшенного головного болю».

Спочатку сцени тексту нагадували цирк: такі кумедні діалоги, багато саркастичних й іронічних моментів. Неначе до школи йдуть не діти, а їх матері (хизування, зверхність щодо менш заможних). Проблеми шкільних буднів (звичайна шкільна рутина) теж навмисно гіперболізовані та надумані, що виглядає комічно. Але поступово посмішка в цьому цирку сповзає, бо текст вже не викликає сміху, а забарвлюється в мінорні напівтони. Те інше, сховане життя, виповзає на поверхню й оголює замовчувані проблеми: домашнє насильство у колі зовнішньо щасливої благополучної родини, подружні зради, шкільний булінг, прірва між батьками і дітьми-підлітками (на прикладі старшої дочки Маделін від першого шлюбу), життя-буття матері одиначки, проблеми невизнаного батьківства. Все це нарешті знаходить вихід і виливається у те, що, врешті-решт, сталося.

Загалом, книга «Велика маленька брехня» — це чудова суміш смішного і сумного, трагічних і щасливих збігів. Тут є все те, чим наповнюється наше життя. Це надзвичайно життєва і життєдайна книга. Раджу прочитати!

Оксана Басан

Купити книгу «Велика маленька брехня»