Чудовиська із наших сновидінь: Вигадані істоти Борхеса

Якось потрапили мені на очі слова, що їх побіжно висловив пан Карл Юнг в одній зі своїх публікацій. Там йшлося про вигаданих істот або поєднання різних справжніх тварин, які приходять до людини в снах.

І ці чудовиська зі сновидінь часом були такі нісенітні, що перелякані їхні споглядачі всерйоз хвилювалися за своє психічне здоров’я. Та відомим психіатром ці образи названі архаїчними — такими, що породжені первісним світоглядом і закладеною у свідомість пам’яттю пращурів. Простими словами: усі ці вигадані уявою істоти є інформаційними кодами, занотованими ще з часів світобудови.

А в нас перед очима буяє людська фантазія — лине з екранів. Ми навіть можемо зауважити, що фантастичних істот знаємо більше за пана Борхеса — ми ж бо читали й дивилися «Гаррі Поттера», «Володаря перснів» і «Гру престолів», билися із чудовиськами в комп’ютерних та онлайн іграх, а часом і симпатизували їм, вампірам і перевертням. Та давайте подумаємо: що ми насправді про них знаємо? Звідки виникли ці образи? Де й кому вперше трапилися на шляху уяви чи буття? Та чи відповідні сучасні їхні ознаки справжнім, первісним? Ось тут «Книга вигаданих істот» Борхеса вас і зловить. І захопить. І зжере. Можливо.

Хорхе Луїс Борхес. Книга вигаданих істот [Текст] : Хорхе Луїс Борхес; переклад з ісп. Сергія Борщевського. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 240 с.

У збірнику мікс магічних звірів — представників міфології та фантастичних творів з усього світу. Знаний казкар Хорхе Луїс Борхес коротко ознайомив із 116 вигаданими істотами. Деякі з них були мені раніше знайомі: бенші, валькірії, василіски, гарпії, гноми, грифони, джини, дракони, ельфи, єдинороги, кентаври, мінотавр, німфи, фенікси, саламандри, сирени, сфінкс, тролі і феї. А про інших я прочитала вперше. А читання про них зробила грою: дивилася на ймення істоти й уявляла, як вона може виглядати. Жодного разу не вгадала. Адже часом носієм лагідної магічної назви є кровожерливе й безжальне створіння, як-от ламія. Та й згадані у книзі істоти здебільшого є недобрими: вони крадуть здібності, вбивають чи перетворюють на каміння, переслідують по ночах, заманюють запахами та співами. Брр!

Відомості про фантастичних тварин зібрані мандрівними оповідачами, переказані крізь покоління хранителями легенд, вплетені в літературні сюжети письменниками й осучаснені режисерами. Мереживо сторінок «Книги вигаданих істот» ладно вкриває пригоди Одіссея, Синдбада, Геракла й інших знайомих кожному з дитинства героїв. Одних істот автор висвітлює докладно, присвячує їм дві-три сторінки (бегемот, василіск, голем, дракон, єдиноріг). Інших описує узагальнено, без подробиць (іхтіокентаври, Куджата, ламедвавніки, німфи, пігмеї). Особливо цікаво було читати про істот, якщо автор наводив якусь із легенд про неї (Китайський лис, Саратан, Талос).

А певні істоти взагалі з’явилися в переліку не з фольклору, а з голови таких вигадливих письменників, як Кафка, Льюїс, По.

Тож загалом системність у виданні відсутня, але вона компенсується гумором і цікавими твердженнями. Чи ви знали, що Адам був одружений двічі? Чи ви знали, що деякі острови — то є велетенські риби, які одного разу підуть під воду? І чи знали ви, що на Місяці живе заєць і росте акація? А що треба готуватися до вторгнення істот, що мешкають у дзеркалах? Отож.

Особливість книжки — коментарі перекладача, які значно полегшують читання. У них роз’яснено все, що має причетність до зазначених істот: географічні назви, імена правителів і релігійних діячів, найменування старовинних текстів, визначення термінів. Завдяки коментарям і полегшеному науково-популярному стилю з’являється відчуття серйозності видання, у якому жодного натяку на вигадку. І це поширює читацьку аудиторію.

На мою думку, ця книга не для лінійного й одноразового прочитання, а для звертання.

І звертатися до неї потрібно щораз, як читач або глядач натрапить на незнайоме фантастичне створіння в літературному твори чи фільмі. Або побачить якесь страховисько уві сні. Останнього не бажаю, але ми вже не уявляємо собі світ без вигаданих істот — вони просочилися в буття і стали його частиною, хай на задвірках свідомості. Чого не вистачило? Кольорових і докладних ілюстрацій до кожної вигаданої істоти, адже ми — покоління, що виховане спецефектами. Нас кількома гравюрами вже не здивувати.

Хіба ще є ті, хто вірить у вигаданих істот? Напевно, ні. Та всі, хто прагне натхнення, розвинення фантазії або простого розуміння життя пращурів, визнають «Книгу вигаданих істот» корисною.

P. S. Закортіло перечитати «Тисяча й одна ніч» і всього Герберта Веллса.

Ольга Бондар

Купти книгу «Книга вигаданих істот»