Творці людини – цінності: «12 неймовірних жінок» Мар’яни Савки

Нову книгу «Видавництва Старого Лева» «12 неймовірних жінок: про цінності, які творять людину» не помітити важко — сучасна стильна в приємних кольорах обкладинка зі стриманим дизайном та інформацією про що книжка. Але захотілося прочитати її через передбачені теми розмови про цінності, які хвилюють майже кожну людину.

І це — книгу я ще не гортала — тільки обкладинка! Тут чи не анотація — з ким буде вести розмову автор і про що. Усе чітко, тому люди, які дійсно шукають ціннісні орієнтири, щоби послуговуватися ними в житті, захочуть розкрити книгу, інші ж повернуть її на полицю.

Автор-упорядник книги Мар’яна Савка не помиляється, вважаючи, що суспільство потребує розмов про гідність, чесність, свободу, милосердя, вдячність, справедливість, толерантність… Справді, почнемо говорити, можливо, знайдемо рішення та відповіді на свої запитання. А далі — ще крок — і ми не лише чутимемо красиві слова, а й побачимо змінену країну. Цільова читацька аудиторія насамперед жінки? Не погоджуюся! Думки, висновки, обґрунтування такі глибокі, інколи філософські, інколи неординарні, що кожна людина, яка вміє думати, буде читачем, шанувальником і навіть співрозмовником.

12 неймовірних жінок: про цінності, які творять людину [Текст] : Автор-упорядник Мар’яна Савка. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 208 с.

Дванадцять розмов побудовані так, що всі запитання автора до своїх співрозмовниць подаються через призму певного філософського чи соціального поняття, тому запропоновані теми розглянуто не поверхово, а всебічно, глибоко, на прикладах життєвих ситуацій, власного досвіду. З Ольгою Герасим’юк, наприклад, Мар’яна Савка говорила про життя через призму рівності, з Зоєю Казанжи теж про життя, але через призму незалежності і таке інше.

Тепер хочу згадати деякі щирі слова, які мене або вразили, або були несподіваним відкриттям, або просто сподобалися.

З Ольгою Герасим’юк автор говорила про рівність. Що ж ми справді маємо на увазі під цим поняттям? Ми в школі вчили знак рівняння, легко складали формули. І ніби все просто. Але якщо так міркувати, то в житті цієї рівності нібито й не існує. Ми всі не рівні у своєму виборі, у тому, які ми маємо знання, який у кожного з нас рівень інтелекту. У нас різні погляди на одне й те ж саме, у нас різні релігії, мови, уявлення. Тобто у всьому є нерівність. І є право на нерівність. І кожен має право зробити нерівний вибір. На підставі цієї неоднаковості ми будуємо свої стосунки з іншими людьми і воюємо хто ж краще. А кращих нема, бо ми всі нерівні й будь-який наш вибір повинен поважатися. Ось така несподівана філософія Ольги Герасим’юк. Відома телеведуча та політик із болем у серці розповідала про безрадісне сьогодення, згадувала сумну історію своєї родини.

Цікаві висновки побачила в розмові з Зоєю Казанжи про незалежність — незалежність у сім’ї, незалежність жінки, незалежність людини в суспільстві, незалежність нашої країни. На думку журналістки, ми залежні від незалежності й повної незалежності не існує, а часткова незалежність — це теж залежність.

Ірина Снітинська, з якою автор говорила про життя, наполягає, що ми відповідальні за життя людей, які поруч, і можемо зробити з їхнього життя або рай, або пекло. Це варто запам’ятати й жити за таким принципом. Також цікаво було прочитати про волонтерський досвід пані Ірини та її проект «Розфарбуй лікарню».

Усі ми прагнемо справедливості. А чи з нашою справедливістю все гаразд? Хто не платить податки, знаходить для себе виправдання в несправедливій системі оподаткування — приклад для роздумів. Чому багато людей творить зло? Тому що багато хто зло не вважає за зло. Таке намагання будь-яку систему підрівняти під себе — теж приклад для роздумів. Тому Лариса Денисенко — юрист і письменниця — і назвала справедливість родичкою совісті. Про це і говорили в інтерв’ю.

Для поціновувачів творчості Юлії Міщенко будуть цікавими сторінки з її думками про любов до людей, до тварин, квітів, до своєї професії.

З народним депутатом Верховної Ради Іриною Подоляк автор говорила про гідність, яка часто є зневаженою. Як же її вимагати по відношенню до себе? Чи може бути гідною держава? Чому нічого не змінюється в країні після Революції Гідності? Чи гідні люди роблять помилки? Думаю, сьогодні існує певна криза гідності, і такі розмови варті уваги, бо так хочеться гідного життя, а суспільство таки незріле.

Чесності бракує всюди — у політиці, бізнесі, суспільстві, приватному житті.

А тим часом це стержень усіх чеснот, бо ні гідною, ні справедливою, ні вдячною людина бути не може без чесності. Бізнес-леді Людмила Зубко розповіла, що вона вкладає в це поняття — бути чесною передовсім із собою. Ще в цьому інтерв’ю мене зачепило запитання Мар’яни Савки до співрозмовниці: «Які у вас стосунки з часом? Чи маєте свої претензії до часу?». Хто ж не має…

Дуже люблю книгу, навіть як вона пахне, особливо новенька. З неймовірним інтересом розгорнула сторінку з інтерв’ю із президентом Форуму видавців у Львові Олександрою Коваль, бо щороку відвідую цей захід. Отже, чому книжка є цінністю? «Бо про ці всі цінності, про які тут дискутувалося і ще буде дискутуватися, написано в книжках», — ось як вичерпно відповіла пані Олександра. Браво!

На сторінках книги познайомилася з Олександрою Баклановою — директором і співзасновником компанії pro.mova, викладачем Львівської бізнес-школи. Поставивши за мету з кожного інтерв’ю взяти для себе якесь нове розуміння запропонованих до обговорення цінностей, щось таке нечуване, що не спадало на думку раніше, я вишукувала такі моменти в розмові про свободу. І нічого нового не вишукала, бо свобода — тема, яка ніколи не зазнає кінця.

До сьогодні Ірму Вітовську знала як талановиту актрису, а тепер ще й як волонтерку. Мабуть тому й тема розмови — милосердя. «Шукаю, кому допомогти» або «Милосердя — серцю миле», або «Найбільший гріх — це жити не для людей, а на людей, залежати від того, що про нас скажуть, як виглядаємо, як накрити на стіл». Ну і, звичайно ж, говорили про кіно, театр, акторську професію, волонтерство.

Тема толерантності сьогодні є особливо болючою для суспільства, бо воно ще не вміє поважати кожну людину, якою б вона була. Співачка Соломія Чубай — мама дитини-аутиста. З розмови з нею можна взяти купу порад, як завжди знайти вихід із ситуації й бути толерантним до оточення.

Тема вдячності завершує проект Мар’яни Савки про цінності.

Наталя Іваничук перекладає дитячі книжки з багатьох мов українською, відкриваючи нам світ казок світової літератури. А говорили про все — про політику, про життя, про вдячність. Так от, на думку пані Наталі, подяка і вдячність — це зовсім різні речі. Можна комусь висловити подяку, але вдячність — це набагато більше, ніж слово «дякую». Слова — то не її вимірник.

Вважаю, що розмови про рівність, толерантність, чесність, любов, справедливість — це вічні теми, на які можна говорити без кінця та краю. І на яких засадах ми будуємо нове суспільство — а ми таки будуємо нове суспільство — залежить від таких розмов. Дякую всім жінкам, які поділилися своїм досвідом з усією країною.

P. S. Мумі-тролі полюбилися мені ще в далекому дитинстві, а завдяки одній із неймовірних жінок я можу перечитати казку Туве Янссон рідною мовою.

Ольга Бондар

Купити книгу «12 неймовірних жінок»